Статті І.Зварича

Форма входу

Статистика сайту

Апеляція. Частина 3.

В матеріалах справи відображено належним чином отримання  копій рішення Кузаном Р.І. (т.17 а.с. 236) ще 03 листопада 2008 року.

Ця істотна суперечність, яка об'єктивно спростовує покази Багряка А.С., в судовому засіданні не усунута. Однак, суд у вироці вважає покази Багряка А.С. правдивими.

В судовому засіданні судом не усунуто суперечність в показах Багряка А.С. про суть телефонної розмови зі мною 09.10.08 р. та текстом роздруківки цієї телефонної розмови, моїми показами в судовому засіданні про суть цієї розмови, письмовими матеріалами справи, в яких відображена розмова та принесені мені Багряком А.С. письмові матеріали.

Внаслідок цього досудове слідство та суд використали в обвинуваченні та у вироці надуманий текст розмови Багряка А.С. зі мною, який не відповідав реальності.

Досудовим і судовим слідством цим допущено однобічність та неповноту по цьому епізоду обвинувачення та засудження.

 

 

7) Однобічність та неповнота по епізоду засудження за ст. 368 ч. 2 КК України по оговору Мельничук О.Я.

На досудовому слідстві слідчими ГПУ, а в судовому засіданні упередженим судом не витребувано в СБУ, не долучено до матеріалів справи, не досліджено відеозаписи, які є в їх розпорядженні та на яких зафіксовано всі мої зустрічі і розмови з Мельничук О.Я. стосовно цивільної справи, яка слухалась Львівським апеляційним господарським судом у 2008 р.

Так, Мельничук О.Я. приходила у мій службовий каб. №12 по вул. Стецька, 13 у м. Львові  4 рази восени 2008 р., про що я чітко і правдиво пояснив у своїх показах.

Це однозначно зафіксовано на відеозаписах СБУ, у разі законності їх проведення.

Ці обставини правдиво підтверджуються і всіма телефонними розмовами з Мельничук О.Я., з яких лише декілька долучено до матеріалів справи.

Саме ті відеозаписи та телефонні розмови, на яких однозначно зафіксовано те, що я ніяких хабарів у Мельничук О.Я. не брав, до матеріалів справи не долучено, та судом умисно не досліджено.

Всі ці записи є в розпорядженні СБУ, на них зафіксована інформація, яка доводить мою невинуватість по цьому епізоду засудження мене за ст. 368 ч. 2 КК України.

Саме тому я та захист на досудовому слідстві і в судовому засіданні просили допустити та дослідити ці важливі матеріали.

Ці матеріали є моїм алібі про нескоєння мною злочинних дій.

Одночасно, я просив долучити до матеріалів справи всі телефонні розмови між мною та Мазовітою Б.С. 25.11.08 р. та після цього дня, в яких чітко відображено те, що мною було передано від Мельничук О.Я. ранком 25.11.08 р. пакет документів, які вона передала мені для Мазовіти Б.С.

Отримання цього пакету Мазовітою Б.С. зафіксовано в його телефонній розмові зі мною в обід 25.11.08 р.

Про цей факт я повідомив Мельничук О.Я. в обід 25.11.08 р. у телефонній розмові з нею, повідомивши її, що наданий нею пакет я передав Мазовіті Б.С., залишивши його в приймальні.

Про це я повно та правдиво розповів у судовому засіданні.

Про це було відомо працівникам СБУ та слідчим ГПУ, які досліджували всі відеозаписи та мої телефонні розмови по цьому епізоду обвинувачення.

Ці обставини підтвердив у судовому засіданні і свідок Литвин В., який 25.11.08 р. відвозив мене до Мазовіти Б.С. і бачив як я забирав з автомобіля папку чорного кольору, в якій лежали документи, передані для Мазовіти Б.С. свідком Мельничук О.Я., та залишив її в господарському суді.

Однак, суд умисно не дослідив цих телефонних розмов 25.11.08 р. та після того, не долучив їх до справи, чим умисно допустив неповноту і однобічність судового слідства.

Суд позбавив мене можливості покликатись на ці матеріали, у випадку їх дослідження в суді, як на доказ моєї невинуватості.

На досудовому слідстві і в суді умисно не досліджено зафіксований на відеозаписах, які є в розпорядженні СБУ, факт зустрічі та розмови в моєму службовому каб. №12 по вул. Стецька,13 у м. Львові після 25.11.08 р.

В цій розмові чітко зафіксовано факт передачі мною пакету документів Мельничук О.Я. у Львівський апеляційний господарський суд 25.11.08 р. по її проханню, а саме, Мазовіті Б.С., її прохання до мене більше не допомагати їй та її друзям, так як справу не заслухали в суді, і з інших причин.

Про це я дав покази в суді, та просив дослідити ці об'єктивні обставини.

Суд умисно цього не зробив. Цими діями, а вірніше бездіяльністю, суд допустив умисну однобічність та неповноту судового слідства.

Суд не допитав з цього приводу безпосередньо в судовому засіданні свідка Мазовіту Б.С.

Суд не усунув істотні протиріччя в моїх показах та поясненнях свідка Мельничук О.Я, свідка Литвина В., свідка Яцуляка Т.Я, а лише однобічно переписав у вироці покази свідків на досудовому слідстві,  від початку до кінця.

Саме тому упереджений суд і не захотів досліджувати всі відеозаписи та телефонні розмови між мною, Мельничук О.Я., Мазовітою Б.С. восени 2008 р., до 25.11.08 р. та після 25.11.08 р.

Це свідчить про неповноту та однобічність досудового слідства.

Судом не досліджено оригінали заяв Мельничук О.Я., Яцуляка Т.Я.

Судом не перевірено, чи такі заяви зареєстровані в ГПУ у 2008-2009 роках.

Такими діями суду допущено однобічність і неповноту в дослідженні важливих доказів, які мають істотне значення для встановлення істини в справі і які є в розпорядженні СБУ.

8) Однобічність та неповнота по засудженню за ст. 376 ч. 2 КК України.

Що стосується неповноти і однобічності досудового і судового слідства по епізоду засудження мене за ст. 376 ч.2 КК України, то вона полягала в наступному.

Досудовим слідством та судом не витребувано з ЛАА Суду, не долучено до матеріалів справи всіх протоколів виробничих нарад суддів ЛАА Суду, які проводились у 2007-2008 р. в суді.

Не долучено до матеріалів справи та не досліджено всіх відеозаписів, на яких зафіксовано виробничі наради суддів ЛАА Суду у 2008 році в службовому кабінеті №12 по вул. Стецька, 13 у м. Львові, у разі законності їх проведення, які проводились у кожну середу тижня протягом року.

Судом не допитано безпосередньо в судовому засіданні суддів ЛАА Суду, як брали участь у виробничих нарадах, на предмет з'ясування, чи обговорювались поведінка, робота, слухання справ суддею Любашевським В.П., чи погрожував я судді Любашевському В.П. звільненням з роботи, притягненням до інших видів відповідальності, чи повідомляв про наявність будь-якого компромату, чи давав я вказівки судді Любашевському В.П. у конкретних справах, чи іншим суддям.

Не допитано безпосередньо в суді суддів ЛАА Суду: Онишкевича Т.В., Олендера І.Я., Носа С.П., Багрія В.М., Обрізка І.М., Яворського І.О., Пліша М.А, Шавеля Р.М., Заверуху О.Б., Ліщинського А.М., а також Каралюса В.М., Старунського Д.М., які дали б суду чіткі докази щодо вищеозначених обставин.

Суд відмовив в неодноразових клопотаннях моїх і захисника в допиті наведених суддів без жодного мотивування, оголосивши лише, що вони працюють, слухають справи, а тому їх явка до суду є неможливою.

Судом не усунуто протиріччя в судовому засіданні між моїми показами, показами свідка Гультяєва Є., який вів протоколи виробничих нарад, про те, що жодних вказівок, погроз, тиску, розповсюдження компромату чи покликання про його наявність відносно Любашевського В.П. не було ніколи, показів Любашевського В.П. на досудовому слідстві та в суді, які є взаємосуперечливими та взаємовиключними.

Ці суперечності об'єктивно могли бути усунуті в суді шляхом допиту в якості свідків ЛАА Суду та дослідження всіх протоколів нарад та відеокасет.

Суд умисно не зробив цього, чим допустив однобічність та неповноту.

Саме це дало можливість суду бездумно переписати у вирок дослівно обвинувальний висновок.

9) Однобічність та неповнота по засудженню за ст. 383 ч. 2 КК України.

Однобічність та неповнота досудового і судового слідства в частині засудження мене за ст. 383 ч.2 КК України полягає в наступному.

Судом взагалі не досліджувалось в судовому засіданні те, чи подавав я 11 березня 2009 року заяву на ім'я Жербицького В.Г., чи зареєстрована така заява у Генеральній прокуратурі України.

В судовому засіданні я дав чіткі докази того, що 11.03.2009 р. я подав заяви заступника Генерального прокурора України Кузьміну Р.Р. на ім'я Генерального прокурора України Медведька О.І., а інших заяв не подавав.

Жербицькому В.Г. мною окремо було подано заяву 14.03.2009 р., в якій не було попереджено мене за ст. 383 КК України, оскільки я був у статусі обвинуваченого.

В матеріалах справи є підроблена ксерокопія моєї заяви.

Оригіналу заяви суд не досліджував.

Суд не витребовував з Генеральної прокуратури України оригіналу заяви, на яку покликались слідчі ГПУ при порушенні кримінальної справи відносно мене за ст. 383 ч.2 КК України.

Ні досудове слідство, ні суд не проводили жодних почеркознавчих експертиз оригіналу заяви, на яку посилається суд у вироці, і яку він не бачив та не досліджував.

З приводу правдивості моїх пояснень на досудовому слідстві та в суді я звертався з клопотаннями про витребування з ГПУ заяв, які я подавав 11.03.09 р. Кузьміну Р.Р. на ім'я Медведька О.І, одночасно я просив в суді допитати з приводу подачі мною заяв 11.03.09 р. та 14.03.09 р. в ГПУ свідків: Кузьміна Р.Р., Медведька О.І., Жербицького В.Г.

Однак суд без жодного аргументування не допитав цих осіб в якості свідків.

Судом не досліджувались в засіданні матеріали справи Печерського районного суду м. Києва, який 10.03.2009 р. обрав мені запобіжний захід - тримання під вартою. Суд не досліджував протокол цього судового засідання, де відображено мій виступ в районному суді.

Судом не допитано в судовому засіданні свідка Леона О.І., суд відмовив мені і захисту в безпосередньому допиті цього свідка в суді, покликаючись на те, що він є суддею, працює, а тому його виклик є неможливим в судове засідання.

Наведеними діями суд проявив умисну однобічність та неповноту, позбавивши мене можливості об'єктивного розгляду справи у суді.

10) Однобічність та неповнота в частині дослідження незаконно посвідчених копій з копій процесуальних документів.

Однобічність та неповнота під час судового слідства полягала у навмисному ігноруванні моїх клопотань досліджувати в судовому засіданні оригінали доказів, а не їх сумнівні ксерокопії.

В матеріалах досліджуваної кримінальної справи наявні біля 1650 копій основних процесуальних документів, які зроблені з інших копій документів.

Відсутні оригінали заяв свідків, оригінали двох протоколів обшуків приміщень по вул. Стецька, 13 та вул. Тарнавського, 74а/12а (по місцю моєї роботи та проживання), оригінали письмових доказів, протоколів допитів свідків та багато інших.

Паралельно з цією справою ведеться розслідування про знищення, викрадення, пошкодження основних процесуальних документів у цій справі.

Ці дві справи умисно на досудовому слідстві не було об'єднано.

Таким чином, предметом дослідження в даній кримінальній справі стали ксерокопії, зроблені з інших ксерокопій, а оригінали є в іншій кримінальній справі.

На мої неодноразові письмові вимоги об'єднати ці дві справи, з метою об'єктивного дослідження оригіналів документів згідно ст. 26 КПК України, я отримував відмови на досудовому слідстві.

В судовому засіданні в клопотаннях до суду я вимагав витребувати оригінали всіх процесуальних документів, які були в розпорядженні Генеральної прокуратури України по даній кримінальній справі.

Суд без жодного мотивування відмовив мені у моїй законній вимозі.

Суд не витребував інформації з ГПУ про те, чи закінчено розслідування у справі підробки, знищення, викрадення, пошкодження основних процесуальних документів даної кримінальної справи, коли, ким, і які саме оригінали документів знищені і не можуть бути предметом дослідження у даній справі.

Такими діями суд допустив явну неповноту та однобічність судового слідства.

В матеріалах справи відсутні оригінали протоколів обшуків по місцю моєї роботи в каб.12 та каб.13 по вул. Стецька, 13 у м. Львові та в кв. 12 по вул. Тарнавського 74а у м. Львові по місцю мого проживання, відсутні письмові докази, які нібито вилучалися під час обшуків, проведених 03-04.12.2008 р. У ксерокопіях протоколів обшуків, які є в справі, відображено факт невідповідності кількості людей, що брали участь в обшуках, до кількості підписів, вказаних в копіях протоколів обшуків. В зв'язку з незаконними діями відносно мене під час обшуків слідчих ГПУ та співробітників СБУ - я та захисник звертались до суду з клопотанням про виклик в судове засідання та допит в якості свідків понятих, які були присутні при допитах, військовослужбовців строкової служби: Галайду В.В., Вальківа І.П., Ваню Г.Г., Поповича М.Г.

Допит цих свідків, які були в якості понятих під час обшуків по місцю мого проживання та роботи, ми просили провести в суді також з метою з'ясування, чи не були вони залежні, як службовці строкової військової служби від працівників СБУ, які брали участь в проведенні обшуків і також є військовослужбовцями, діяльність та проходження служби яких регулюється одними правовими актами.

Одночасно, я і захисник просили суд допитати в якості свідка в суді понятого Могилку А.М., який брав участь майже у всіх оглядах речових доказів, які нібито вилучались під час обшуків і які зникли з матеріалів справи, встановлення його незацікавленості у справі, виходячи з його постійної участі в якості понятого у багатьох кримінальних справах, які розслідувались УСБУ у Львівській області (Приклад: Кримінальна справа відносно Чули Т., Бурковського Ю.М., Війтовича А.І. за ст. 368 ч. 2 КК України).

Однак, без жодного мотивування суд відмовив нам у допиті їх, як свідків.

Такими діями суд допустив явну однобічність та неповноту судового слідства.

11) Однобічність та неповнота в частині відмови у дослідженні оригіналів носіїв інформації, на які записувались події в каб.12 та каб. 13 по вул. Стецька, 13 у м. Львові.

Однобічність та неповнота досудового та судового слідства полягають також в тому, що не було належним чином досліджено, чи є надані суду відеозаписи оригіналами носіїв інформації, яка записувалась у службових кабінетах №12 та №13 по вул. Стецька, 13 у м. Львові у 2008 р.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні відеозаписів, вони, серед іншої інформації, записані на стандартних відеокасетах формату VHS, на яких може бути записана інформація впродовж 90 хв. безперервно, або 320 (спеціальні) безперервно.

Однак, на наданих суду відеокасетах інформація записувалась на кожній з них в часі, який явно є більшим, ніж можна записати безперервно в режимі реального часу на протязі дня чи доби на одну таку відеокасету.

Отже, надані суду відеокасети не є первинним джерелом інформації, на яке записувались події в приміщенні.

Однак, саме ці відеокасети надавались на експертні дослідження.

В зв'язку з цим, на судовому слідстві я заявляв неодноразові клопотання про проведення повторних фоноскопічних експертиз, предметом дослідження яких були би первинні джерела накопичення відеоінформації у службових приміщеннях суду, якщо відеозаписування проводилось у законному порядку.

В цьому мені було відмовлено. В судовому засіданні я і захисник заявляли клопотання про витребування первинних, оригінальних джерел накопичення інформації.

Без жодних мотивувань нам було судом відмовлено.

В суді я і захисник зверталися з клопотанням про допит в суді експертів, які проводили фоноскопічну експертизу з метою усунення суперечностей між висновками експертизи, наявними відеокасетами, інформацією СБУ, яка є у справі (т.3 а.с.158).

Суд без жодного мотивування відмовив і в цьому клопотанні.

Такі упереджені дії суду позбавили можливості належно дослідити, чи є надані суду відеокасети тими джерелами, на які записувались події в суді, чи це відеокасети, на які записувались фрагменти подій з інших відеокасет, чи дисків.

В цьому полягає однобічність та неповнота судового слідства.

12) Однобічність та неповнота в недослідженні скарг за ст. 234 та ст. 236 КПК України.

Неповнота та однобічність судового слідства полягає в умисному недослідженні в суді поданих мною скарг у визначеному ст. 234 та ст. 236 КПК України порядку на незаконні дії слідчих та прокурорів ГПУ.

30 вересня 2010 року в Оболонському райсуді м. Києва відбувся попередній розгляд кримінальної справи про моє обвинувачення.

В попередньому розгляді справи я подав суду скарги на незаконні, злочинні дії відносно мене на досудовому слідстві слідчих Генеральної прокуратури України, які упереджено вели слідство відносно мене: Жербицького В.Г., Личика С.Я., Пасульки М.В., та на незаконні, злочинні дії прокурорів Генеральної прокуратури України, які прикривали дії вищенаведених слідчих, а саме: Кузьміна Р.Р., Щоткіна В.І., Хочунського А.І., Дегтярьова О.І., Бобенка І.П., Зінченка Є.П., Кузьмича Я.Д., Іванчикової Л.

Одночасно, я просив у передбаченому законом порядку розглянути їх при попередньому розгляді справи та винести рішення.

Однак, суддя Оболонського райсуду м. Києва Дев'ятко В.В., який головував у попередньому розгляді справи, не розглянув їх по суті, оскільки вважав, що з'ясування та перевірка обставин, на які я покликався, можливі лише під час судового розгляду справи.

Це було відображено у мотивувальній частині Постанови від 30 вересня 2010 року.

Резолютивна частина цієї Постанови не містила суті вирішення поданих скарг.

У зв'язку з цим під час розгляду справи в суді, я звертався до суду з вимогою розглянути подані мною 30.09.10 р. скарги на неправомірні дії слідчих та прокурорів під час досудового слідства.

Я просив суд оголосити подані скарги, дослідити їх, прийняти рішення.

Одночасно, я і захисник просили допитати в якості свідків слідчих та прокурорів ГПУ, які вчинили антиконституційні, незаконні дії відносно мене під час досудового слідства.

З'ясування обставин, вказаних мною у скаргах на дії посадових осіб ГПУ, мали важливе значення  для встановлення істини в справі, встановлення фактів фальсифікування матеріалів справи даними особами, упередженого розслідування справи відносно мене, встановлення інших обставин по справі.

Однак, Оболонський райсуд м. Києва приховав дані скарги, не дослідив їх в судовому засіданні, не прийняв по них рішення, чим грубо порушив моє право на об'єктивний, повний, всесторонній розгляд справи.

Одночасно, з метою приховання злочинних дій слідчих та прокурорів ГПУ, мною вказаних, суд без жодного мотивування відмовив у допиті в якості свідків у судовому засіданні вищезазначених мною слідчих та прокурорів.

Такі упереджені дії суду є свідченням однобічності та неповноти судового слідства.

Вони стали причиною свідомого порушення колегією суддів Оболонського районного суду м. Києва мого права на об'єктивний, повний, всесторонній розгляд компетентним судом кримінальної справи про моє обвинувачення.

 

ІІ. З МОТИВІВ НЕВІДПОВІДНОСТІ ВИСНОВКІВ СУДУ ФАКТИЧНИМ ОБСТАВИНАМ СПРАВИ.

1) Аналіз очевидної невідповідності довідок за підписом голови Апеляційного суду Чернівецької області незаконним діям працівників УСБУ у Львівській області по здійсненню ОТЗ відносно судді Зварича І.С., об'єктивно встановленим в судовому засіданні фактичним обставинам справи. Встановлення шляхом аналізу невідповідності висновку суду про законність ОТЗ реальним, очевидним, об'єктивним доказам,  наявним у справі та дослідженим в суді.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19-20 вересня 2011 року в будь-якому випадку підлягає до скасування, а справа закриттю провадженням, із-за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Зокрема, висновки суду, вказані на арк.223 копії наданого мені вироку суду у Київському СІЗО 26 вересня 2011 р., про те, що оперативно-технічні заходи відносно Зварича Ігоря Степановича проводились законно, не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Так, згідно вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України - обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" - докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, коли їх збирання й закріплення здійснено з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина або встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку.

В зв'язку з цим в п. 4 Постанови Пленуму ВС України від 30.05.97 р. №7 "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" - судам при розгляді справи необхідно перевіряти, чи були докази, якими органи попереднього слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК України.

Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обгрунтуванні обвинувачення у вироку.

На досудовому слідстві упереджені слідчі ГПУ мою вину по кожному епізоду обвинувачення обґрунтовували відеозаписами, зробленими працівниками УСБУ у Львівській області в каб.№12 та каб.№13 по вул. Стецька, 13 у м. Львові у 2008 р., які займав суддя Зварич І.С., фототаблицями з цих відеозаписів, фоноскопічними експертизами цих відеозаписів, роздруківками розмов з цих відеозаписів, показами свідків, що допитувались на підставі демонстрування ним цих відеозаписів.

При цьому, слідчі вважали законними дії працівників СБУ на підставі довідки, підписаної головою Апеляційного суду Чернівецької області Черновським О.К., в якій було вказано, що судом надавались дозволи на проведення ОТЗ стосовно Зварича І.С. 27.03.08 р. Пост. №45 ЦТ до 18.09.08 р. та 16.09.08 р. Пост. №229 ЦТ до 11.03.09р. (т.3 а.с.190).

Про те, які саме ОТЗ могли здійснювати працівники СБУ, де саме могли здійснюватись ці заходи, хто з посадових осіб суду виносив постанови, чи повідомлявся прокурор Львівської області про отриманий дозвіл і вид дозволу на проведення ОТЗ, відносно кого такий дозвіл був отриманий, судді чи громадянина Зварича І.С. - слідчим ГПУ, мені та захиснику відомо не було.

Саме тому в судовому засіданні на мої неодноразові клопотання суд частково задовольнив їх, робив запити в Апеляційний суд Чернівецької області, на які отримав 3 (три) відповіді:

а) що дозвіл на проведення ОТЗ щодо Зварича І.С. надавався відповідно до ст.187 КПК України (т.57 а.с.200).

Однак, це означало, що працівники УСБУ у Львівській області вправі були лише накласти арешт на кореспонденцію і знімати інформацію з каналів зв'язку.

б) після цього надійшов лист з Апеляційного суду Чернівецької області про те, що всі матеріали по наданню дозволів на проведення ОТЗ відносно Зварича І.С. - знищені.

в) пізніше в районний суд надійшла третя довідка про те, що Апеляційним судом Чернівецької області за поданням УСБУ у Львівській області щодо дачі дозволу на здійснення ОТЗ в рамках СОР №1282 надано відносно громадянина Зварича І.С. наступні санкції:

- Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 27.03.2008 р. №45 ЦТ надано дозвіл на негласне проникнення до службового приміщення за місцем роботи (за адресою м. Львів, вул. Чоловського, 2 каб.312, або м. Львів вул. Стецька, 13 каб.32 (3 поверх), здійснення візуального спостереження в службовому приміщенні із застосуванням фото-, кіно-, відео зйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів зняття інформації, з мобільного телефону - 80677250689, домашнього телефону - 80322757422, робочого телефону - 80322725651, 80322613662, зареєстрованих по вул. Чоловського, 2 у м. Львові.

- Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 16.09.2008 р. №229 ЦТ дано дозвіл на негласне проникнення до службового приміщення за місцем роботи м. Львів, вул. Чоловського, 2 каб.312, або м.Львів, вул. Стецька, 13 каб.32 (3 поверх), здійснення візуального спостереження в службовому приміщенні із застосуванням фото-, кіно-, відео-зйомки оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів зняття інформації, з мобільного телефону - 80677250689, домашнього телефону - 80322757422 терміном до 11.03.2009 р.

Підсудність подань СБУ визначена Головою ВС України В.В. Онопенком на Апеляційний суд Чернівецької області.

Проте, в судовому засіданні суд дослідив письмові докази, надані суду посадовими особами Львівського апеляційного адміністративного суду (а саме виконуючим обов'язки ЛАА Суду Кушнериком М.П., головою ЛАА Суду Богаченком С.І.), згідно яких на час внесення нібито подання в березні 2008 р. працівниками УСБУ у Львівській області в Апеляційний суд Чернівецької області на дозвіл проведення ОТЗ відносно громадянина Зварича І.С., та винесення Апеляційним судом Чернівецької області Постанови 27.03.08 р. №45 ЦТ - Львівський апеляційний адміністративний суд розміщувався у м. Львові, по вул. Чоловського, 2.

На вул. Стецька, 13 у м. Львові в березні, квітні, травні 2008 р. Львівський апеляційний адміністративний суд не розміщувався, а голова ЛАА Суду суддя Зварич І.С. службових кабінетів у цьому приміщенні не мав.

В березні, квітні 2008 р. будинок №13 по вул. Стецька,13 у м. Львові належав ТУ ДСАУ у Львівській області.

Приміщення по вул. Стецька, 13 у м. Львові було передане Львівському апеляційному адмінсуду 01 червня 2008 року Львівською міською радою.

В матеріалах справи є Акт передачі цього приміщення суду. Цей документ досліджувався судом.

Львівський апеляційний адміністративний суд переїхав з будинку №2 по вулиці Чоловського у м. Львові в буд.13 по вул. Саксаганського та буд.13 по вул. Стецька у м. Львові - в червні 2008 року.

25 червня 2008 р. відбулось офіційне відкриття будівель по вул. Саксаганського, 13 та Стецька, 13 - як приміщень ЛАА Суду, в яких було зроблено частковий ремонт.

Це підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими матеріалами справи (наданими суду рішеннями Львівської міської ради, Актами передачі, довідками ТУ ДСАУ у Львівській області та ЛАА Суду).