Статті І.Зварича

Форма входу

Статистика сайту

Доп.№2 до Апеляції. Ч.1.

                                                                                  До Апеляційного суду м. Києва

                                                                                  вул. Соломянська, 2-А, м. Київ

 

через Оболонський районний суд м. Києва

 

засудженого

Зварича Ігоря Степановича,

за ст. 368 ч. 2,3; ст. 376 ч. 2, ст. 70 КК України на 10 років позбавлення волі

 

 

ДОПОВНЕННЯ ДО АПЕЛЯЦІЇ

на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19 вересня 2011 року

 

            09 жовтня 2011 року я подав апеляцію на вирок Оболонського районного суду м. Києва з проханням скасувати цей вирок з підстав, зазначених в п. 1,2,3 ч. 1 ст. 367 КПК України.

            В доповненнях до апеляції вважаю за необхідне вказати наступне.

            Вирок підлягає до скасування, так як судді Оболонського районного суду м. Києва умисно, грубо порушуючи вимоги кримінально – процесуального законодавства про все сторонність, об’єктивність та повноту дослідження обставин справи, не взяли до уваги очевидні докази моєї невинуватості, по кожному епізоду обвинувачення за ст. 368 ч. 3, 2 КК України.

            Зокрема, судом не взято до уваги та не дано у вироку належної оцінки обвинуваченню мене органами слідства, як голови апеляційного суду, судді в діяннях, які я міг чи повинен був виконати з використанням наданої мені влади, покладених на мене організаційно – розпорядчих обов’язків, або таких, які я не уповноважений був вчиняти, але до вчинення яких іншими службовими особами міг вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

            Як голова апеляційного суду, відповідно до ст. 28 Закону України «Про судоустрій України» я здійснював організаційне керівництво діяльністю суду та мав інші повноваження, надруковані у вироку (арк. 3 копії вироку), згідно цієї норми Закону.

            Згідно ст. 3 Закону України «Про статус суддів» - судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні.

            Відповідно до ст. 6 вищезазначеного закону, судді зобов’язані при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків;

- додержуватись вимог, передбачених статтею 5 цього Закону службової дисципліни та розпорядку роботи суду.

            Згідно ч. 2 ст. 12 вищезазначеного закону – суддя не зобов’язаний давати будь – які пояснення щодо суті розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні, а також давати їх будь – кому для ознайомлення, інакше як у випадках і порядку, передбачених законом.

            Згідно ст. 10 ч. 3 вищезазначеного закону – присяга судді складається перед Президентом України.

            Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій України» - розгляд справ в апеляційному порядку здійснюється судом колегіально у складі не менше трьох професійних суддів відповідно до закону.

            Відповідно до ст. 14 п. 1 Закону України «Про судоустрій України» - суди здійснюють правосуддя самостійно.

            Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону.

            Згідно ст. 27 вищезазначеного закону – суддя апеляційного суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом.

            Згідно ч. 2 ст. 97 вищезазначеного закону – право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді належить: народним депутатам України; уповноваженому Верховної Ради України з прав людини; голові Верховного Суду України (голові вищого спеціалізованого суду – щодо судді відповідного спеціалізованого суду, за винятком ініціювання звільнення судді), міністру юстиції України; голові відповідної ради суддів; членам Ради суддів України.

            Згідно ст. 105 вищезазначеного закону – збори суддів обговорюють питання, що стосуються внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду, та приймають з цих питань рішення, що є обов’язковим для суддів даного суду.

 

1) Безпідставно обвинувативши мене нібито в отриманні хабара від Залізного І. в сумі 100 тисяч доларів США в жовтні 2007 році, органи слідства в обвинуваченні вказали, що я одержав хабар за виконання дій з використанням свого службового становища голови суду, а також владних повноважень судді суду, в інтересах 125 позивачів у справі Пустомитівського районного суду № 2а-84/2007 та в інтересах Залізного І.І. за сприяння, вжиття заходів завдяки своєму службовому становищу голови суду для залишення судом в силі рішення Пустомитівського районного суду і відхилення апеляційного подання прокуратури Львівської області на це рішення при його апеляційному перегляді:

- шляхом звернення з цього питання до суддів – членів колегії Львівського апеляційного адміністративного суду, яким буде визначена до розгляду справа за вказаним поданням прокуратури, які наділенні для того відповідними повноваженнями, з метою впливу на них та/чи орієнтації на прийняття зазначеного рішення з використанням при цьому передбачених вищевказаними нормами Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», КАС України повноважень голови і суду;

- передачі справи від одного судді – доповідача іншому та/або вирішення вказаної справи таким чином у випадку прийняття її до свого провадження і входження безпосередньо до складу колегії суду з її розгляду.

            Проте, у вироку Оболонського районного суду м. Києва вказано, що Зварич І.С. одержав хабар по цьому епізоду:

шляхом звернення з цього питання до суддів – членів колегії ЛААСуду, якій буде визначена до розгляду вказана справа, орієнтації їх на прийняття зазначеного рішення з використанням при цьому передбачених вищевказаними нормами Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», повноважень голови суду (арк. 9 копії вироку).

            Суд жодним чином не вказував у вироку, на підставі якої саме конкретної норми наведених Законів України, завдяки своєму службовому становищу голови апеляційного суду та судді цього суду, я міг вжити заходів для прийняття колегією суддів апеляційного суду потрібного рішення 125 позивачам і Залізному І.І.

            Такої правової норми у наведених двох Законах України немає, оскільки троє суддів, членів колегії, які вирішують справи в апеляційному суді, у своїй діяльності, при здійсненні правосуддя у справі та прийнятті рішення є незалежним і підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні.

            В тому числі, судді – члени колегії при розгляді справи і прийнятті рішення 04 листопада 2008 року були незалежними, підкорялись тільки законові і не були підзвітні мені, як голові апеляційного суду.

            Отже, я, як голова апеляційного суду чи суддя, об’єктивно не міг вжити заходів до суддів – членів колегії на прийняття ними рішення у справі № 2а-84/2007.

            До того-ж, вироком суду  встановлено, що дана адміністративна справа не була у мене на доповіді, як судді апеляційного суду. Я не входив у склад колегії суддів, які слухали дану справу в апеляційному суді (арк. 65 копії вироку).

            Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що я, як голова суду, суддя, людина, ніколи на протязі 2007, 2008 не мав будь-яких розмов по справі № 2а-84/2007 з головуючим у справі суддею Улицьким В.З. та Обрізком І.М. (арк.. 62-63 копії вироку).

            Отже, покликання суду у вироку на те, що я нібито отримав хабар від Залізного І. у 2007 році за вжиття заходів шляхом звернення до суддів – членів колегії та орієнтування їх до залишення без змін рішення Пустомитівського районного суду № 2а-84/2007  – є надуманим, нічим не підтвердженим.

            Такий висновок не ґрунтується на вимогах ст. 2 КК України, суперечить диспозиції ст. 368 КК України та не відповідає вимогам п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво».

            Крім цього, звернутись до суддів – членів колегії апеляційного суду по справі, яка слухається судом, мають право всі учасники судового процесу у встановленому ст. 6, 11, 48, 49, 56 КАС України порядку, з метою орієнтувати суд на прийняття законного рішення.

            Для того, щоб звертатись до суддів – членів колегії, які слухають адміністративну справу з метою орієнтування суддів на прийняття законного рішення, не потрібно бути суддею, чи головою апеляційного суду та бути наділеним повноваженнями, зазначеними в ст. 3, 6 Закону України «Про статус суддів», ст. 28 Закону України «Про судоустрій України».

            Це було відомо Оболонському районному суду м. Києва, який у вироку не вказав способи діянь, вмінених мені органами слідства. А саме, що я нібито отримав хабар від Залізного І. за виконання дій з використанням службового становища голови суду і судді в інтересах 125 позивачів, Залізного І., за сприяння, вжиття заходів для залишення рішення Пустомитівського районного суду у справі № 2а-84/2007 і відхилення апеляційного подання прокурора шляхом:

1) звернення з цього питання до суддів – членів колегії ЛААСуду, яким буде визначена дана справа, що наділені відповідними повноваженнями з метою впливу на них;

2) передачі справи від одного судді доповідача іншому;

3) та/або вирішення вказаної справи таким чином у випадку прийняття її до свого провадження і входження безпосередньо до складу колегії суду з її розгляду.

            Ці способи діянь, які були вмінені мені по цьому епізоду органами слідства, суд в судовому засіданні не встановив.

            Однак, якщо суд прийшов до висновку, що я, як голова апеляційного суду та суддя, не міг та не мав мати впливати на суддів під час прийняття ними рішення у справі № 2а-84; не міг вплинути на суддів – членів колегії ЛААСуду шляхом передачі справи від одного судді доповідача іншому; не міг вплинути на суддів шляхом вирішення вказаної справи потрібним чином у випадку прийняття її до свого провадження і входження безпосередньо до складу колегії з її розгляду, то суд зобов’язаний був вказати у вироку, що ці способи діянь виключаються з обвинувачення. Та мотивувати свої висновки.

            Суд цього не зробив, а просто упустив ці способи, безпідставно вказавши, що я міг вплинути на суддів шляхом звернення до них та орієнтації на прийняття потрібного рішення.

            Таке твердження суду є суперечливим, не відповідає встановленим вищезазначеним судом в засіданні обставинам і прямо суперечить ст. 3 Закону України «Про статус суддів», диспозиції ст. 368 КК України, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво».

            Суд, не провівши аналізу у вироку, чому він (суд) упускає з обвинувачення 3 (три) вищеописані мною способи можливого вчинення мною протиправних діянь, не зазначив в мотивувальній частині вироку, чому він (суд) прийшов до висновку, що протиправні дії (злочин) я нібито міг вчинити шляхом звернення до суддів – членів колегії, орієнтації їх на прийняття потрібного 125 позивачам та Залізному І. рішення суду.

            Такі висновки суду містять істотні суперечності по цьому епізоду обвинувачення мене за ст. 368 ч. 3 КК України, а тому вирок підлягає з наведених підстав до скасування.

 

        2) Безпідставно обвинувативши мене нібито в отриманні хабара від Олійника П. в сумі 20 100 доларів США у грудні 2008 році, органи слідства в обвинуваченні вказали, що я одержав хабар за виконання дій з використанням наданої мені влади судді та службового становища голови суду в інтересах ЗАТ «Українська панчішна компанія», працівників і акціонерів даного товариства: за сприяння та вжиття заходів завдяки своєму службовому становищу у вирішенні питання щодо задоволення відповідною колегією суддів Львівського окружного адміністративного суду позову ЗАТ «УПК» до Постомитівської районної державної адміністрації, а також за вжиття заходів мною щодо залишення такого рішення суду в силі відповідними суддями колегії ЛААСуду при можливому його апеляційному перегляді шляхом звернення до службових осіб – суддів, які мали для того відповідні повноваження з метою впливу на них, та/чи орієнтації на прийняття зазначеного рішення з використанням при цьому передбачених Законнами України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», КАС України повноважень голови суду; передачі справи таким чином у випадку прийняття її до свого провадження і входження безпосередньо до складу колегії суду з її розгляду.

            В той же час, в мотивувальній частині вироку суду вказано, що я нібито отримав хабар за сприяння та вжиття заходів завдяки своєму службовому становищу у вирішенні питання щодо задоволення Львівським окружним адміністративним судом позову ЗАТ «УПК» у справі № 2а-2285/08, а також за вжиття заходів щодо залишення такого рішення суду в силі ЛААСудом при можливому його апеляційному перегляді, шляхом звернення до службових осіб суддів, їх орієнтації на прийняття відповідного рішення з використанням при цьому передбачених Законами України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», повноважень голови суду (арк. 13 копії вироку).

            При цьому, вироком суду виключено з обвинувачення по даному епізоду посилання на отримання нібито мною хабара за вчинення дій в інтересах акціонерів ЗАТ «УПК».

            У вироку нічого не вказано, що суд виключає з обвинувачення посилання на:

- задоволення відповідною колегією суддів Львівського окружного адміністративного суду позову ЗАТ «УПК» у справі № 2а-2285/08 з постановленням відповідного рішення на користь позивача;

- а також за вжиття заходів щодо залишення такого рішення в силі відповідними суддями ЛААСуду шляхом звернення до службових осіб – суддів, які мали для того відповідні повноваження з метою впливу на них;

- шляхом передачі справи від одного судді – доповідача іншому;

- шляхом вирішення вказаної справи таким чином у випадку прийняття її до свого провадження і входження безпосередньо до складу колегії суду з її розгляду.

            Таким чином, мотивувальна частина вироку, як і в попередньому епізоді, в частині формування обвинувачення, зазначенням способів вчинення діянь – є суперечливою і взаємовиключною.

            З однієї сторони, суд не вказує в мотивувальній частині вироку вищевказані способи діянь, які вмінені органами слідства, а з іншої не вказує, що вони виключені судом, як такі, що не знайшли свого підтвердження в суді.

            В той же час, судом встановлено, що я, як голова апеляційного суду, суддя не мав жодного відношення до Львівського окружного адміністративного суду,  де слухалась справа № 2а-2285/08.  Дана справа була залишена без розгляду цим судом. Справа не слухалась ніколи у ЛААСуді. Закон України «Про статус суддів», «Про судоустрій України» не давали мені жодної можливості впливати на розгляд справ судами колегії чи суддею одноособово, та прийняття рішення ними у цій справі, в окружному суді.

            Саме тому у вироку і не вказано спосіб, яким я би міг вплинути на суддів Львівського окружного адміністративного суду.

            Що ж стосується можливості мого впливу на суддів ЛААСуду, то судді Оболонського районного суду м. Києва у вироку умисно «забули» (або «упустили») вказати всі способи, вмінені мені органами слідства.

            Отже, суд прийшов до висновку, що я не міг та не мав мети впливати на суддів ЛААСуду при можливому вирішенні  ними в майбутньому справи, яка тільки розглядалась у Львівському окружному адміністративному суді; не міг вплинути на суддів шляхом передачі справи від одного судді доповідача іншому; не міг вплинути на них шляхом та/або вирішення вказаної справи таким чином у випадку прийняття її до свого провадження і входження безпосередньо до складу колегії з її розгляду.

            Суд мав би мотивувати у вироку, чому він прийшов до такого висновку.

            А суд лише «упустив» всі ці моменти у вироку, чим фактично підтвердив той факт, що я, як голова апеляційного суду, суддя не мав мети і не міг впливати на суддів ЛААСуду при вирішенні ними справи ЗАТ «УПК», що була на розгляді у Львівському окружному адміністративному суді, і ніколи не була на розгляді ЛААСуду.

            У вироку суд не дав оцінки цим обставинам, не провів аналізу відповідності встановленим обставинам вимогам п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво».

            Саме тому висновки суду про доведеність моєї вини по цьому епізоду обвинувачення повністю суперечать фактичним обставинам справи, диспозиції ст. 368 КК України.

            У мотивувальній частині вироку Оболонський районний суд м. Києва нічого не вказав, чому він упустив вищезазначені мною способи вчинення вмінених мені діянь, а зазначив, що я міг вчинити злочин шляхом звернення до суддів з метою орієнтування їх на прийняття рішення суду, що не знайшло свого підтвердження в суді.

            В зв’язку з цим вирок суду підлягає до скасування.

 

         3) Безпідставно обвинувативши мене нібито в отриманні хабара від Косенка В.О. в середині червня 2007 року в сумі 100 тисяч гривень, органи слідства вказали, що ці гроші я нібито отримав за виконання в подальшому дій з використанням службового становища голови ЛААСуду та судді в інтересах Косенка В.О. та визначених ним третіх осіб, забезпечення вирішення ЛААСудом визначених Косенком В.О. справ.

            У вироку Оболонський районний суд м. Києва не дав жодної оцінки надуманим обвинуваченням, допущеним припущенням, порушенням досудовим слідством вимог ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення на припущеннях ґрунтуватися не може.

            Суд не дав оцінки неконкретним, загальним припущенням слідчих про начебто можливі мої дії в майбутньому в користь неіснуючих осіб.

            Суд не конкретизував, як саме я мав нібито забезпечувати в майбутньому інтереси Косенка В.О. та інших аморфних, не конкретних осіб, і в чому саме.

            У вироку суд безпідставно послався на Указ Президента України № 328/2008 від 11.04.2008, який жодним чином не має відношення до вміненого мені обвинувачення, тим більше, що правовідносин, які регулюються цим Указом, в суді не встановлено (арк. 15 копії вироку).

            Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

            Крім цього, у пред’явленому мені органами слідства обвинуваченні, побудованому на оговорі Косенка В.О. вказано, що я нібито отримав від нього 20 тисяч грн. і 1 тисячу доларів США за виконання в інтересах Квака В.М., Квака М.В. дій з використанням влади судді та голови ЛААСуду: сприяння, вжиття заходів залишення колегією ЛААСуду в силі Постанови Галицького районного суду м. Львова у справі № 22а-7433/08, шляхом звернення до суддів – членів колегії, які мають відповідні повноваження з метою впливу на них та/чи орієнтації на прийняття зазначеного рішення з використанням при цьому передбачених нормами Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій», КАС України повноважень голови суду; шляхом передачі справи від одного судді – доповідача іншому; шляхом вирішення вказаної справи таким чином у випадку прийняття її до свого провадження чи входження безпосередньо до складу колегії суду з її розгляду.

            У вироку Оболонського районного суду м. Києва вказано, що нібито я отримав хабар від Косенка В.О. за виконання дій з використанням свого службового становища голови ЛААСуду та судді в інтересах Косенка В.О. та Квака М.В., Квака В.М. 07.10.2008 за сприяння, вжиття заходів завдяки своєму службовому становищу щодо залишення колегією ЛААСуду в силі постанови Галицького районного суду м. Львова у справі № 22а-7433/08, шляхом:

- звернення до службових осіб – членів колегії суддів ЛААСуду,  їх орієнтації на прийняття зазначеного рішення з використанням передбачених нормами Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України» повноважень голови суду.

            Однак, як і в попередніх двох епізодах, Оболонський районний суд м. Києва в мотивувальній частині вироку безпідставно залишив такий спосіб вчинення діянь, як – звернення до суддів ЛААСуду, орієнтацію їх на прийняття потрібного Косенку В.О. рішення суду.

            Суд упустив, не мотивуючи, з обвинувачення:

- звернення до судів з метою впливу на них;

- передачі справи від одного судді доповідача іншому;

- вирішення вказаної справи таким чином у випадку прийняття її до свого провадження чи входження безпосередньо до складу колегії суду з її розгляду.

            Отже, мотивувальна частина вироку є суперечливою та взаємовиключною (арк. 18 копії вироку).

            Встановивши вироком, що я не мав мети впливати на суддів ЛААСуду при прийнятті ними рішення у справі № 2а-2285/08, не міг передавати справи від одного судді доповідача іншому, не міг прийняти до свого провадження даної справи чи входити за своєю ініціативою безпосередньо до складу колегії суду з її розгляду, суд зобов’язаний був мотивувати це у вироку, як і те, чому він (суд), упустивши у вироку ці 3 способи вмінених мені слідством діянь, залишив такий спосіб, як звернення до суддів та орієнтування їх на прийняття потрібного рішення.

            До того ж, в судовому засіданні судом встановлено, що дана справа № 2а-2285/08 не була в мене на доповіді, як судді.

            По даній справі я не мав жодних розмов з суддями, членами колегії ЛААСуду – Довгополовим О.М., Любашевським В.П., Яворським І.О.

            Судді при прийнятті рішення у справі № 2а-2285/08, як і у всіх інших справах, були повністю незалежними, підкорялись тільки законові, і не були нікому, в тому числі і мені, підзвітними, а тому я не міг впливати на них.

            Висновок суду про мою винуватість по цьому епізоду, окрім того, що є надуманим, безпідставним, таким що суперечить встановленим в суді фактичним обставинам справи, він не відповідає диспозиції ст. 368 КК України та п. 2 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 № 5, оскільки в суді встановлено, що я, як голова суду і суддя, при розгляді цієї справи суддями – членами колегії ЛААСуду не міг вплинути на них, не міг вжити заходів до них, як голова суду та суддя, щоб вони прийняли потрібне Косенкові В.О. рішення.