Статті І.Зварича

Форма входу

Статистика сайту

Доповнення №3 до Апеляції. Ч.2.

4) В основу обвинувального вироку судовою колегією Оболонського районного суду м. Києва незаконно було покладено докази, здобуті всупереч вимогам ч. 3 ст. 62 Конституції України, Рішенню Конституційного Суду України 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011.

         Зокрема, в основу вироку було покладено матеріали оперативно – технічних заходів, які незаконно здійснювали у 2008 році відносно мене співробітники УСБУ у Львівській області у вигляді незаконного негласного проникнення в службові кабінети № 12 та № 13 по вул. Стецька, 13 у м.Львові судді Зварича І.С. 03 серпня 2008 року, проведення в цих кабінетах відеознімання та аудіопрослуховування.

         Аргументація незаконності проведення ОТЗ співробітниками УСБУ у Львівській області відносно мене у 2008 році наведена в апеляції від 09 жовтня 2011 року та доповненнях.

         Основою аргументації незаконності ОТЗ відносно мене був очевидний і об’єктивний факт відсутності мотивованого рішення суду на негласне проникнення в службові кабінети судді Зварича І.С. № 12 та № 13 по вул.Стецька, 13 у м. Львові, проведення у них відеознімань!

         Свідченням цього були суперечливі письмові повідомлення з апеляційного суду Чернівецької області, які періодично надсилав Оболонському районному суду м. Києва, моєму адвокату Цвєтінському С.А. та мені Черновський О.К., підписані ним, як головою суду (Листи додаються окремо!).

         Упередженні судді Оболонського районного суду м. Києва: Дев’ятко В.В., Майбоженко А.М., Ліщук Т.О. за допомогою шахрайських дій у вигляді обману про те, що на проведення ОТЗ у 2008 році відносно мене були належні дозволи суду, взяли за основу лист Черновського О.К. від 15.03.2011 № 05-2225/2011 вх.

         Чому саме в цьому листі Черновським О.К. надана суду завідомо неправдива інформація, я також аргументував в апеляції і доповненнях.

         Одним із аргументів був той факт, що завідомо неправдива інформація в листі Черновського О.К. від 15.03.2011  надана Оболонському районному суду м. Києва після того, як в суді весь пакет документів про надання судом дозволів на проведення ОТЗ відносно громадянина Зварича І.С. – було знищено.

         При подачі апеляції мені не було відомо коли саме Черновський О.К. знищив документи, які були в апеляційному суді Чернівецької області по даній справі.

         Однак, 05 грудня 2011 року Черновський О.К. надіслав відповідь на запит адвокату Цвєтінському С.А. за № 04-7173/2011 вх., в якому повідомив, що матеріали оперативних підрозділів щодо надання дозволів на проведення ОТЗ відносно Зварича І.С. – знищені 29.10.2010.

         Крім цього, Черновський О.К. в означеному листі повідомив, що Постановою від 27.03.2008 № 45-цт було надано дозвіл Апеляційним судом Чернівецької області на негласне проникнення до службового кабінету громадянина Зварича І.С. за місцем його роботи м. Львів, вул. Чоловського, 2 кабінет № 312 або вул. Стецька, 13 кабінет № 32!, 16.09.2008 надано дозвіл на негласне проникнення в кабінет № 312 по вул. Чоловського, 2 та кабінет № 32 по вул. Стеценка, 13 у м. Львові, а також на проведення візуального спостереження у цих службових приміщеннях! (лист додається).

         Отже, в черговий раз письмово підтверджено той факт, що співробітники УСБУ у Львівській області незаконно негласно проникли 03 серпня 2008 року в службові кабінети № 12 та № 13 по вул. Стецька, 13 у м.Львові судді Зварича І.С., незаконно встановили там спеціальну апаратуру, та незаконно здійснювали в цих кабінетах судді відеознімання.

         Письмовими та іншими доказами, належно задокументованими, які були досліджені та перевірені Оболонським районним судом м. Києва в судовому засіданні, доведено той очевидний факт, що Львівський апеляційний адміністративний суд в березні 2008 року (тобто тоді, коли нібито було винесено Постанову № 45 ЦТ про негласне проникнення, встановлення спецапаратури, проведення відеознімань в кабінеті № 32 по вул. Стецька, 13 у м. Львові, та на підставі якої 03.08.2008 відбулось негласне проникнення в службові кабінети судді Зварича І.С. і з 09.08.2008 проводились відеознімання) знаходився у м. Львові по вул. Чоловського, 2!

         Львівський апеляційний адміністративний суд у 2008 році ніколи не займав приміщень у м. Львові по вул. Стеценка, 13, яка знаходиться на території Шевченківського району м. Львова.

         Суддя Зварич І.С. (громадянин) ніколи не займав службових кабінетів по вул. Стеценка, 13 у м. Львові.

         Ця чергова дезінформація учасників процесу Черновським О.К. об’єктивно доводить той факт, що в березні та вересні 2008 року Апеляційний суд Чернівецької області не давав дозволів і не міг давати на негласне проникнення, встановлення спецтехніки, відео знімань в кабінеті №32 по вул. Стецька, 13 чи по вул. Стеценка, 13, оскільки суддя Зварич І.С. у 2006 -2008 роках не займав таких приміщень!

         Це також підтверджує безпідставність висновку Оболонського районного суду м. Києва у вироку про те, що дії співробітників УСБУ у Львівській області відносно Зварича І.С. були законні, так як були нібито дозволи суду на негласне проникнення і проведення відеознімань.

         Підставним і обґрунтованим є твердження, викладене в апеляції, про те, що дії співробітників СБУ відносно судді Зварича І.С. – незаконні, а зібрані ними докази – недопустимі.

         До того ж, всі ці суперечливі по своїй суті листи, які направляв слідчим, суду, адвокату і мені Черновський О.К. в 2008-2012 роках підписувались ним, як головою Апеляційного суду Чернівецької області.

         Проте, суддя Черновський О.К. був призначений на посаду голови апеляційного суду 22 червня 2007 року Рішенням Ради суддів України № 83.

         З червня 2007 року суддя Черновський О.К. незаконно виконує повноваження голови Апеляційного суду Чернівецької області, оскільки Рада суддів України не мала законного права призначати суддю Черновського О.К. на адміністративну посаду голови апеляційного суду.

         Рада суддів України могла лише давати рекомендації щодо призначення суддів на адміністративні посади.

         Призначення Черновського О.К. на посаду голови Апеляційного суду Чернівецької області було – неправомірним!

         Неправомірно призначений 22.06.2007 Радою суддів України на посаду голови апеляційного суду суддя Черновський О.К., перевищуючи свої службові повноваження судді, незаконно підписав письмові повідомлення, суперечливі та взаємовиключні за своїм змістом – про час, місце, вид ОТЗ, на які нібито давались дозволи судом, які направлялись в державні установи – Генеральну прокуратуру України, Оболонський районний суд м. Києва, які стали основним і єдиним доказом, на які покликався суд, обґрунтовуючи антиконституційні дії співробітників УСБУ у Львівській області.

         Конституційний Суд України та Верховний Суд України у своїх рішеннях від 22.12.2009 № 34-рп/2009 та 25.05.2010 чітко вказали, що призначення суддів України на адміністративні посади Радою суддів України, в тому числі і в 2007 році, було неправомірним! (Рішення додаються)

         Черновський О.К. з 22.06.2007 не мав законних прав вчиняти процесуальні дії, здійснювати повноваження, функціональні обов’язки голови апеляційного суду Чернівецької області.

         В зв’язку з цим суперечливі, взаємовиключні листи Черновського О.К. , наведені мною в апеляції і які є в матеріалах справи, безпідставно і незаконно взяті колегією суддів Оболонського районного суду м. Києва, як доказ законності дій співробітників СБУ відносно мене.

         Здобуті ними докази є недопустимими доказами, якими не можна було обґрунтовувати оскаржуваний вирок.

         В тому числі і з цих підстав вирок Оболонського районного суду м.Києва від 19-20 вересня 2011 року – є незаконним.

 

5) 20 вересня 2011 року Оболонський районний суд м. Києва оголосив окрему ухвалу у даній справі щодо порушень моїх конституційних прав, допущених слідчими та прокурорами Генеральної прокуратури України, співробітниками Служби безпеки України під час досудового слідства.

         Зокрема, в окремій ухвалі зазначено, що Медведько О.І., який був Генеральним прокурором України під час проведення досудового слідства, його заступники Кузьмін Р.Р. і Щоткін В.І., керівники слідчої групи ГПУ Жербицький В.Г., які виносили основні процесуальні документи у справі, проводили слідчі дії, наглядали за законністю слідчих дій, давали вказівки слідчим ГПУ Личику С.Я., Пасульці М.В. та іншим, а також Голова СБУ Наливайченко В.О. і начальник УСБУ у Львівській області Матіос А.В. – порушили вимоги, встановлені ч. 2 ст. 62 Конституції України, п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 2 КК України (абзац 3, 6, 7, 8 Окремої ухвали).

         Вони на досудовому слідстві стверджували у ЗМІ України, що я є винуватим у вчиненні вмінених мені злочинів, тоді як моя вина не була попередньо доведена відповідно до закону!

         Ці службові особи ГПУ та СБУ умисно ще на стадії досудового слідства за допомогою ЗМІ України незаконно формували передчасну позицію суду, щодо того, що я є винуватим в інкримінованих мені злочинах! (абзац 13 Окремої ухвали).

         Крім цього, в Окремій ухвалі суд зазначив, що ці посадові особи мали робити розрізняння між твердженнями, що я підозрювався чи обвинувачувався у вчинені злочину і відвертим визначенням, що я вчинив злочин, в зв’язку з чим особливе значення має вибір слів у твердженнях посадових осіб про обвинуваченого.

         Саме в зв’язку з порушенням слідчими та прокурорами ГПУ під час досудового слідства моєї презумпції невинуватості з підстав, зазначених в ст.54 ч. 1 п. 4, ст.58, ст. 60 п. 4 КПК України, я вимагав відводу від розслідування прокурорів Кузьміна Р.Р., Щоткіна В.І., слідчого Жербицького В.Г., Личика С.Я. та інших (Апеляція від 09.10.2011).

         Як вбачається з Окремої ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 20.09.2011, визначені прокурори та слідчі ГПУ – підлягали відводу від слідства у цій справі, в зв’язку з порушеннями ними моєї презумпції невинуватості у даній справі.

         Оскільки слідчі, які розслідували дану справу та прокурори, які наглядали за розслідуванням даної справи, підлягали відводу з вищеозначених підстав, то дана кримінальна справа підлягала поверненню на додаткове розслідування відповідно до ч. 1 ст. 246 або ч. 1 ст. 281 КПК України, п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 6 «Про практику застосування кримінально – процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції» або п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11.02.2005 № 2.

         Про це я просив у своєму письмовому клопотанні про направлення даної справи на додаткове розслідування, направленому з Київського СІЗО після попереднього розгляду 04 жовтня 2010 року! (т. 56 а.с. 112).

         Проте, судова колегія не розглянула даного клопотання в судовому засіданні, це клопотання залишилось судом не розглянутим, що прямо суперечить вимогам ст. 281 ч. 2 КПК України!

         Це є істотним порушенням вимог кримінально – процесуального законодавства, оскільки суд не поставив на обговорення заявлене мною письмове клопотання, не вийшов в нарадчу кімнату та не виніс мотивованої ухвали, яку б підписали всі судді!

         Натомість, в Окремій ухвалі суд вказав, що встановлені судом обставини підлягають перевірці, за наслідками якої необхідно вжити заходи з метою запобігання порушення прав обвинуваченого Зварича І.С. на справедливий розгляд судом кримінальної справи, порушеної відносно нього (абзац. 15 Окремої ухвали).

         Одночасно в цій же ухвалі суд зробив антиконституційний, незаконний висновок про те, що порушення презумпції невинуватості обвинуваченого Зварича І.С. не впливають на доведеність його винуватості (абзац 16 Окремої ухвали).

         Це повністю суперечить Конституції та законам України, вищенаведеним та встановленим судом обставинам, відображеним в першій частині ухвали.

         Крім цього, після оголошення 20.09.2011 Окремої ухвали в судовому засіданні в присутності представників Генеральної прокуратури України, вже 21 вересня 2011 року завірена копія ухвали була направлена Генеральному прокуророві України Пшонці В.П. та Голові СБУ Хорошковському В.І. (т. 69 а.с. 14).

         Після цього 27.10.2011 в Оболонський районний суд м. Києва було направлено листа в.о. начальника відділу ГПУ – Зінченка Є.

         В листі повідомлялось, що Окрема ухвала розглянута, ніхто з службових осіб ГПУ під час слідства у даній справі вимог ст. 62 Конституції України ст. 2 КК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не порушував. Службові особи ГПУ лише оголошували факти, що були встановлені слідством, думки згідно ст. 121 КПК України щодо доведеності встановлених фактів, що не суперечить презумпції невинуватості.

         Проте, така перевірка антиконституційних дій, встановлених судом, Генерального прокурора України Медведька О., першого заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р.Р., заступника Генерального прокурора України Щоткіна В. – є незаконною і не має жодної юридичної сили.

         По-перше: прокурор в.о. начальник відділу ГПУ Зінченко Є. не мав законного права проводити перевірку законності дій  Першого заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р. та заступника Генерального прокурора України Щоткіна В., оскільки він не є вищестоящим прокурором по відношенню до Кузьміна Р. та Щоткіна В.

         Дії Зінченка Є. суперечать ст. 58 КПК України, ч. 1 ст. 236 КПК України та Регламенту Генеральної прокуратури України від 30.09.2005 № 53 із змінами від 17.12.2009 № 68.

         Зінченко Є. перевищив свої службові повноваження.

         По-друге: Окрема ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 20.09.2011 не оскаржувалася учасниками процесу,  в тому числі і представниками Генеральної прокуратури України у встановлений законом термін.

         Тобто, Окрема ухвала вступила в закону силу. ГПУ була згідна з цією ухвалою!

         В Окремій ухвалі чітко вказано, що Медведько О., Кузьмін Р., Щоткін В., Жербицький В., Наливайченко В., Матіос А. – під час слідства порушили вимоги ст. 62 Конституції України, ст. 2 КК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод своїми незаконними висловлюваннями у ЗМІ України! (абзац 13, 14 Окремої ухвали).

         До того ж в листі також зазначено, що висловлювання, твердження відносно Зварича І.С. службовими особами ГПУ слідчими і прокурорами мали місце, в силу ст. 121 КПК України.

         В зв’язку з цим викладене у листі Зінченком Є. суперечить вимогам ст.402 КПК України! та ст. 403 КПК України!, відповідно до яких ухвала суду, яка вступила в законну силу, є обов’язковою для всіх державних установ.

         По-третє: відповідно до моїх заяв на судовому слідстві на ім’я Генерального прокурора України прокурор Зінченко Є. підлягав відводу від нагляду за даною справою, так як, порушуючи вимоги, зазначені в ч. 2 ст. 58 КПК України, незаконно розглянув відводи, заявлені мною вищестоящим по відношенню до нього прокурорам (про це аргументовано вказано в апеляції).

         Дії прокурора Зінченка Є. я оскаржив у визначеному ч. 2 ст. 236 КПК України порядку в суд.

         Проте, судова колегія Оболонського районного суду м. Києва умисно не розглянула мої письмові заяви, які є в матеріалах справи і які я скерував до суду 03 жовтня 2010 року (т. 56 а.с. 82-111).

         Мої неодноразові вимоги розглянути подані мною скарги в порядку, зазначеному в ч. 2 ст. 236 КПК України, були проігноровані судом!

         Викладене мною в даному пункті апеляції є підставою до скасування вироку в зв’язку з умисними порушеннями на досудовому слідстві вимог кримінально – процесуально законодавства, що є істотними.

         Так як обвинувальний вирок обґрунтований недопустимими доказами, органами досудового слідства та колегією суддів істотно порушені вимоги кримінально процесуального законодавства, про що аргументовано наведено в даних доповненнях до апеляції, то цей вирок однозначно підлягає до скасування.

         На підставі наведеного, керуючись ст. 62 ч. 1, 3 Конституції України, ст.2 ч. 2 КК України, п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст. 355, ст. 236, 370 п. 5, 8, ст. 376 КПК України,

 

ПРОШУ:

 

1. Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19-20 вересня 2011 року про засудження мене за ст. 368 ч. 3, 368 ч. 2, 376 ч. 2, 383 ч. 2, ст. 70 КК України на 10 років позбавлення волі – скасувати, а справу закрити за відсутністю події злочину, звільнити мене з під варти – негайно.

 

2. Винести окрему ухвалу щодо протиправних дій суддів Оболонського районного суду м. Києва: Дев’ятка В.В., Майбоженко А.М., Ліщука Т.О., яку направити у Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

 

            Додатки:

 

1. Лист Черновського О.К. від 05.12.2011 № 04-7173/2011 вх.

2. Лист Черновського О.К. від 15.03.2011 № 05-2225/2011.

3. Лист Черновського О.К. від 18.11.2010 № 12-447/10.

4. Лист Черновського О.К. від 13.10.2010 № 15-182/3.

5.Копія заяви Зварича І.С. у Вищу раду юстиції про порушення присяги судею Черновським О.К. від 04.01.2012.

6. Постанова Верховного Суду України від 25.05.2010.

7. Рішення Ради суддів України від 22.06.2007 № 77.

8. Рішення Ради суддів України від 22.06.2007 № 83.

9. Заява Зварича І.С. до Черновського О.К. від 26.12.2011.

10. Копія Конституційного звернення Зварича І.С. до Конституційного Суду України

від   10.01.2012.

12. Ухвала Конституційного Суду України від 22.09.2002 № 51-цп/2009.

13. Лист судді Дев’ятко В.В. від 10.01.2012.

 

 

                                                                                              І.С. Зварич

 

22 січня 2012 року