Статті І.Зварича

Форма входу

Статистика сайту

Доповнення до Апеляції адвоката

До Апеляційного суду м. Києва

 

через Оболонський районний суд м. Києва

 

захисника Цвєтінського Станіслава Андрійовича

02167, м. Київ,

вул. Лисківська, 22, кв. 120

535-61-02

 

в інтересах засудженого

за ч. 3 ст. 368 КК України (у редакції від 05 квітня 2001 року), ч. 2 ст. 368 КК України (у редакції від 05 квітня 2001 року), ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 383 КК України до 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді та посади пов’язані з виконанням  організаційно-розпорядчих функцій в державних установах строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, що перебуває у його власності,

Зварича Ігоря Степановича,

утримується в Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби в м. Києві та Київській області

 

 

ДОПОВНЕННЯ ДО АПЕЛЯЦІЇ

на вирок Оболонського районного суду м. Києва

від 19 вересня 2011 року

 

04.10.2011 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19.10.2011 мною подано апеляцію.

Відповідно до ст. 355 КПК України до початку розгляду справи в апеляційному суді особа, яка подала апеляцію, має право доповнити її.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва підлягає до скасування, крім мотивів зазначених в моїй апеляції від 04.10.2011, з наступних підстав.

 

16 червня 2010 року обвинуваченим Зваричем І.С. через канцелярію Київського СІЗО на ім’я керівника слідчої групи Генеральної прокуратури України Личика С.Я. направлено клопотання (у порядку визначеному ст.ст. 218-221 КПК України), в якому він просив провести у справі додаткове розслідування з метою всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи.

Факт направлення такого клопотання із канцелярії слідчого ізолятора підтверджується листом першого заступника Київського СІЗО від 28.11.2011 № Ц-1356, наданого на адвокатський запит.

Разом з тим, це клопотання в матеріалах кримінальної справи відсутнє, рішення по ньому не прийняте, що свідчить про порушення норм кримінально-процесуального законодавства слідчим та неповноту досудового слідства.

 

30.09.2010 під час попереднього розгляду справи обвинуваченим Зваричем І.С. відповідно до п.5 ст. 237, ст. ст. 240,246 КПК України було заявлено клопотання про скерування кримінальної справи на додаткове розслідування у зв’язку з допущенним під час порушення кримінальної справи, досудового слідства та  ознайомлення з матеріалами справи  істотних порушень  кримінально-процесуального законодавства без усунення яких справа не могла бути призначена до  судового розгляду. Клопотання Зварич І.С. при попередньому розгляді справи оголосив лише частково. На вимогу головуючого судді Дев’ятка В.В. решта частина підготовленого мотивованого клопотання слід було передати суду через працівників суду. Разом з тим, працівники конвою відмовилися прийняти від Зварича І.С. це клопотання, а тому він подав 04.10.2010 його в Київському СІЗО, яке 05.10.2010 було надіслано на адресу Оболонського районного суду м. Києва через  канцелярію слідчого ізолятора (т. 56 а.с. 111-124). Клопотання судом не розглянуто. Ухвала суду про розгляд клопотання підсудного Зварича І.С. по обвинуваченню його за ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 376 та ч. 2 ст. 383 КК України про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування у справі відсутня.

 

     Відповідно до п. 10 Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року № 1169 за результатами здійснення заходу складається протокол з відповідними додатками.

     Пунктом 11 цього Порядку передбачено, що в протоколі зазначаються:

- дата його складання;

- посада, прізвище та ініціали особи, у провадженні якої перебуває справа;

- номер справи, за якою здійснювався захід;

- номер постанови, дата її прийняття та найменування суду, яким видано дозвіл на здійснення заходу;

- вид заходу та строки його здійснення;

- найменування підрозділу, працівники якого залучалися до здійснення заходу;

- дані про особу, стосовно якої здійснювався захід;

- результати здійснення заходу;

- відомості про матеріальні носії інформації ( матеріали аудіо – чи відеозапису, фото – і кінозйомки, магнітні накопичувачі тощо) та місце їх зберігання.

     Протокол підписує працівник оперативного підрозділу, у провадженні якого перебуває справа.

     У разі використання протоколу з відповідними додатками як джерела доказів у кримінальному судочинстві їх передача органом досудового слідства чи суду здійснюється в установленому кримінально-процесуальним законодавством порядку (п. 13 Порядку).

     Оскільки протоколи про здійснення заходу: проникнення до службового приміщення Львівського  апеляційного адміністративного суду у кримінальній справі відсутні, мною 01.02.2011 та 20.04.2011 заявлялися клопотання про надання доручень в порядку ст. 315-1 КПК України органу, який проводив розслідування про вилучення в Управлінні Служби безпеки України у Львівській області протоколів за результатами здійснення оперативно-розшукового заходів про негласне проникнення до приміщення Львівського апеляційного адміністративного суду з відповідними додатками, з метою приєднання його до матеріалів кримінальної справи (т. 59 а.с. 146, т. 61 а.с. 71).

Судом ці клопотання були відхилено, що позбавило можливість встановити дату та місце проникнення оперативних працівників для встановлення  спецапаратури з метою відеознімання  та зняття інформації з каналів зв’язку.

     Згідно з інформацією, викладеною в листах начальника УСБУ України у Львівській області ( т. 62 а.с. 189, т. 63 а.с. 42) протоколи, які складені за результатами проведених оперативно-розшукових заходів направлені до Генеральної прокуратури України для долучення до матеріалів кримінальної справи  відносно Зварича І.С. Протоколів, які булим складені та не направлені  в ГПУ, в УСБУ у Львівській області немає.

Таким чином, залишилося не з’ясованим та недослідженим питання щодо негласного проникнення до приміщення з метою встановлення спецапаратури, що є неповнотою досудового та судового слідства. З’ясування цих питань має дуже важливе значення для повного, об’єктивного та усестороннього з’ясування обставин справи.

    

В матеріалах кримінальної справи є лист заступника Голови СБУ Грицак В. на ім’я  заступника Генерального прокурора Щоткіна В.І. листом від 06.11.2009 № 14/1/3-4993 про те, що всі легалізовані аудіо та відео матеріали, отримані в ході проведення ОРЗ, у встановленому порядку передано до ГПУ. Додатковими матеріалами ОТЗ, які можуть мати значення для встановлення істини у справі по епізодам одержання Зваричем І.С. хабарів, оперативний підрозділ не володіє ( т. 3 а.с. 185).

     З УСБУ у Львівській області повідомили, що всі легалізовані аудіо та відеоматеріали, отримані в ході проведення ОРЗ, були направлені на адресу ГПУ ( 295 аудіокасет та 31 відеокасета). Іншими матеріалами, які можуть мати значення для встановлення істини у даній справі по епізодах одержання Зваричем І.С. хабарів Управління не володіє (т. 3 а.с. 188)

Крім того, в своїй промові державний обвинувач Лобач В.П. вказав, що «Реалізовано далеко не всі матеріали за записами….(т.  а.с. 236 абз.4).

Це свідчить про вибірковості надання відеозаписів органом дізнання слідчим Генеральної прокуратури України  та про необ’єктивність і упередженість як досудового так і судового слідства.

У зв’язку з цим, в судовому засіданні захисником та підсудним Зваричем І.С. неодноразово заявлялися клопотання про приєднання до матеріалів кримінальної справи всіх відеозаписів, які були зроблені працівниками УСБУ у Львівській області. Судом в задоволенні цих клопотань було відмовлено.

Таким чином, не суд, а органи дізнання, перевищуючи свої повноваження, приймали рішення, які саме матеріали відеознімання (відеокасети, диски) долучати до матеріалів кримінальної справи. Цим самим було порушено принцип кримінально-процесуального законодавства щодо повноти, об’єктивності та усесторонності встановлення обставин справи.

 

Із протоколу судового засідання від 10 березня 2011 року вбачається, що під час допиту свідка Косенка в судовому засіданні. підсудний Зварич І.С. зробив заяву про відвід суду. Це було усне клопотання, мотивоване в процесі судового засідання (т. 66 а.с 51). Клопотання (заява) було підтримане захисником підсудного – адвокатом Цвєтінським С.А. Разом з тим, це клопотання судом було відхилено з істотним порушенням кримінально-процесуального законодавства.

Так, в протоколі судового засідання записано наступне: «Суд, порадившись на місці  ухвалив  в прийняті заяви підсудного Зварича І.С. відмовити, оскільки така заява не ґрунтується на матеріалах справи, а стосується лише оцінці допустимості доказів…» ( т. 66 а.с. 52).

 Суд не розглянув клопотання (заяву) підсудного Зварича І.С. в порядку  визначеному ст. 57 КПК України, відповідно до якої заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. 

Зі змісту ст. 273 КПК України також вбачається. що в усіх питаннях, які вирішуються судом від час судового розгляду, суд виносить ухвали. Зокрема, ухвали про відводи виносяться судом у нарадчій кімнаті і викладаються у вигляді окремого документа, який підписується всім складом суду.

Однак суд, в порушення зазначених вимог закону, без видалення до нарадчої кімнати та винесення окремого документа, відмовив підсудному Зваричу І.С. в заявленому ним клопотанню про відвід суду., чим допустив істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Оскільки заява підсудного Зварича І.С. про відвід суду не розглянута в нарадчій кімнаті, і по ній не винесено окремого процесуального документу – ухвали , що є істотним порушенням кримінального-процесуального законодавства під час судового  процесу, то  в подальшому після 10.03.2011 справу слухав незаконний склад суду.

Відповідно до  п. 3 ч. 1 ст. 367 КПК України підставами для скасування вироку є істотне порушення кримінально-процесуального законодавства.

 

За час судового слідства захисником та підсудним Зваричем ІС. заявлялися клопотання про обов’язковий виклик свідків, зазначених в обвинувальному висновку, в судове засідання для допиту. Всі заявлені клопотання судом були відхилені.

Крім того, в задоволенні клопотань захисника та Зварича І.С. про допит додаткових свідків, судом також було відмовлено без належного мотивування.

Згідно з  ст. 16-1 КПК України розгляд справи відбувається на засадах змагальності

Відповідно до ст. 261 КПК України сторона обвинувачення і сторона захисту, підсудний користуються рівними правами на заявлення клопотань, подання доказів, участь в їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

Таким чином, судом було порушено принцип змагальності та диспозитивності.

 

18 серпня 2011 року мню заявлено клопотання про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування та зміни запобіжного захисту підсудному Зваричу І.С.  Клопотання підготовлено на 57 аркушах та до нього як додатки додані  документи на 205 аркушах. Підсудним Зваричем І.С.  це клопотання було підтримано(т. 63 а.с. 131-187).

Разом з тим, суд обмежив захисника в оголошенні клопотання, позбавивши його можливості оголосити повний текст клопотання, яке належним чинно було обґрунтовано.

Державний обвинувач у справі – прокурор Лобач В.П., не ознайомившись з тестом клопотання, текст якого складає 57 аркушів з додатками на 205 аркушах,  заперечив в задоволенні клопотання, заявивши, що «за результатами судового слідства обставини справи встановлені з достатньою повнотою, доводи клопотання ґрунтуються на своєрідному тлумаченні обставин справи та закону  у зв’язку з чим клопотання задоволенню не підлягає» (т. 67 а.с. 227).

Суд вислухав думку сторін щодо заявленого клопотання, о 15 год. 31 хв. видалився в нарадчу кімнату для розгляду клопотання, а  в 15 год. 50 хв. оголосив ухвалу (текст на 1 аркуші), якою клопотання відхилив, а в 15 год. 58 хв. оголосив перерву у справі.

Вважаю, що суд формально підійшов до розгляду  клопотання захисника, оскільки за 20 хвилин фактично не можна ознайомитися з тестом клопотання, обміркувати його та винести обґрунтовану ухвалу про відмову в його задоволенні (т. 64 а.с. 233). Ухвала суду є немотивованою та необґрунтованою і свідчить про істотне порушення  кримінально-процесуального законодавства.

 

Суд безпідставно відмовив в долучені до клопотання про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування від 18.08.2011 та повернув захиснику пояснення Зварич О.В. (дружини підсудного Зварича І.С.) від 03.08.2011 з блокнотом, що належить підсудному Зваричу І.С.,  які захисник клопотав долучити до матеріалів кримінальної справи з метою їх дослідження (т. 67 а.с. 227). Разом з тим, записи, які містяться в блокноті Зварича І.С., можуть мати важливе значення у справі та підлягали дослідженню судом.

 

     Відповідно до протоколу судового засідання від 18 серпня 2011 року державний обвинувач у справі – прокурор Генеральної прокуратури України Лобач В.П. заявив клопотання про долучення до матеріалів кримінальної справи постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, мотивуючи це тим, що підсудний Любашевський В.П.  давав показання про те, що на досудовому слідстві  він давав показання під тиском працівників Генеральної прокуратури України Жербицького і Личика, прокуратурою була проведена перевірка  і винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи (т. 67 а.с. 226). Суд прийняв ухвалу про приєднання цієї постанови до матеріалів кримінальної справи.

     Разом з тим, при ознайомленні з матеріалами кримінальної справи, після винесення вироку у справі, було встановлено, що у справі міститься лист головуючого судді у справі, судді Оболонського районного суду м. Києва  Дев’ятка В.В. на адресу Генеральної прокуратури України від 11.08.2011 за № 1-50 в якому він просить в порядку ст. 97 КПК України провести перевірку обставин повідомлених підсудним Любашевським В.П. (щодо надання ним показань під час досудового слідства під психологічним тиском співробітників  Генеральної прокуратури України Жербицького В.Г. та Личика С.ЯЧ.). В нижній частині цього листа є напис: «Отримав, підпис, В.П.Лобач».

     Про такі дії головуючого судді Дев’ятка В.В., які суперечать діючому кримінально-процесуальному законодавству, зокрема ст. 315-1 КПК України, не було нічого відомо іншим учасникам процесу (крім прокурора Лобача В.П.).

Відповідно до зазначеної норми закону, суд має вживати необхідних заходів до усунення неповноти або неправильності досудового слідства шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій.  

     Питання судового доручення в порядку ст. 315-1 КПК України в судовому засіданні 11.08.2011, ні в попередніх судових засіданнях не обговорювалось учасниками процесу в даній справі, що підтверджується протоколом судового засідання ( т.т. 65-67).

Таким чином, головуючий суддя Дев’ятко В.В. одноособово, вступивши в позапроцесуальний контакт з представником державного обвинувачення прокурором Лобачем В.П., надав останньому письмове доручення на проведення слідчих дій, перевірки показів підсудного Любашевського В.П.  (т.62, а.с.123).

     Ці дії проводились під час слухання справи в суді.

     Разом з тим, колегія суддів Оболонського районного суду м. Києва не приймала рішення з приводу окремого доручення Генеральній прокуратурі України, оскільки інші судді, члени колегії не були повідомлені суддею Дев’ятко В.В. про підготовку ним листа до ГПУ та передання його державному обвинувачу у справі Лобачу В.П.

     Такі дії головуючого судді Дев’ятка В.В. є незаконними та свідчать про порушення ним вимог кримінально - процесуального законодавства і в сукупності з істотними порушеннями вимог КПК України є підставою для скасування вироку суду.

     Крім того, в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 18.08.2011, яку виніс старший прокурор відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України старшим радником юстиції Брезіцьким В.М. зазначено, що «до відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ ГПУ надійшов рапорт начальника Головного управління організації підтримання державного обвинувачення в судах ГПУ Лобача В.П., який є державним обвинувачем у справі за обвинуваченням Зварича І.С. за ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 383 КК України та Любашевського В.П. у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 368 КК України, про необхідність перевірки в порядку ст. 97 КПК України заяв підсудного Любашевського В.П. про нібито здійснення у ході досудового слідства у справ на нього тиску з боку працівників ГПУ…».

Проте Любашевський В.П. про застосування до нього тиску з боку працівників ГПУ вказав в судовому засіданні ще 25.10.2010, що підтверджується протоколом судового засідання (т. 65 а.с.19 - 37).

Отримавши таку інформацію про вчинення злочину, органи прокуратури мали б прийняти рішення по повідомленню Любашевського В.П. протягом 10 діб відповідно до ст. 97 КПК України, тобто на початку листопада 2010 року.

     Крім того, незрозуміло чому слідчий в цій постанові не посилається на лист головуючого судді Оболонського районного суду м. Києва Дев’ятка В.В. від 11.08.2011 № Д-50, а лише на рапорт Лобача В.П.

     Не зрозуміло та не встановлено, чому ця постанова про відмову в порушенні кримінальної справі (ГПУ) не надійшла офіційно через канцелярію Оболонського районного суду м. Києва, а її надав державний обвинувач у справі Лобач В.П. суду, в день її винесення.

 

     Оболонський районний суд м. Києва в обвинувальному вироку обґрунтовував вину Зварича І.С. по всіх епізодах обвинувачення саме матеріалами, здобутими на підставі незаконних оперативно – технічних заходів відносно судді Зварича І.С.

     Разом з тим, вважаю, що всі, здобуті внаслідок незаконних ОТЗ відносно судді Зварича І.С. у 2008 році докази у справі – є недопустимими доказами, оскільки вони одержані незаконним шляхом, що суперечать вимогам ч. 3 ст. 62 Конституції України та Рішенню Конституційного Суду України від 20.10.2011 № 12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України(обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом - слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом).

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

 

Мною та моїм підзахисним Зваричем І.С. з метою підготовки та подання обґрунтованих доповнень до поданих апеляцій були заявлені клопотання про надання копій технічного запису судового процесу. Суддею Оболонського районного суду м. Києва Дев’ятком В.В. відмовлено в наданні копій технічного запису, що підтверджується його листом від 08.11.2011 № Д-15 1-50/2011.

Відповідно до ст. 64 КПК України при проведенні досудового слідства та розгляду справи в суді підлягають доказуванню  подія злочину( час. місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину та мотиви злочину.

Всі сумніви відносно доказування обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.

Вважаю, що висновки органу досудового слідства в частині інкримінованих Зваричу І.С. злочинів не знайшли свого підтвердження в суді.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 23-2 КПК України суд при наявності на те підстав виносить окрему ухвалу, якою звертає увагу державних органів або посадових осіб на порушення закону, причини  і умови, що сприяли вчинення злочину і вимагають вжиття відповідних заходів.

Така ухвала у цій кримінальній справі була винесена.

Так, 19 вересня 2011 року Оболонським районним судом м. Києва у складі головуючого Дев’ятка В.В., суддів Майбоженко А.М. та Ліщука Т.О. винесено окрему ухвалу у справі  по обвинуваченню Зварича І.С.  за ч. 3 ст. 368 КК України (у редакції від 05 квітня 2001 року), ч. 2 ст. 368 КК України (у редакції від 05 квітня 2001 року), ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 383 КК України  та по обвинуваченню Любашевського В.П. за ч. 5 ст. 27,  ч.2 ст. 368 КК України (у редакції від 05 квітня 2001 року) на адресу Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України, якою звернуто увагу на порушення посадовими особами ГПУ та СБУ принципу презумпції невинуватості обвинуваченого Зварича  Ігоря Степановича, закріпленого в ст. 62 Конституції України, ст. 2 КК України, ст. 15 КПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. (т. 68  а.с. 241-244).

 

     Враховуючи наведене, вважаю, що вирок постановлено з істотними порушеннями кримінально-процесуального законодавства, а тому обвинувальний вирок підлягає скасуванню, а кримінальна справа відносно Зварича І.С. має бути закрита на підставі п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК України (за відсутності події злочину).

 

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 48, 347, 348, 355, 367, 369, 370, 376 Кримінально-процесуального кодексу України,

 

п р о ш у :

 

1. Винести ухвалу про скасування обвинувального вироку Оболонського районного суду м. Києва від 19 вересня 2011 року, яким засуджено Зварича Ігоря Степановича за ч. 3 ст. 368 КК України (у редакції від 05 квітня 2001 року), ч. 2 ст. 368 КК України (у редакції від 05 квітня 2001 року), ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 383 КК України до 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді та посади пов’язані з виконанням  організаційно-розпорядчих функцій в державних установах строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, що перебуває у його власності та закрити справу відносно Зварича І.С. на підстав п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК України (за відсутності події злочину).

 

       Додатки:

 

1. Пояснення Зварич Оксани Володимирівни від03.08.2011.

2. Блокнот (записник) Зварича І.С.,наданий його дружиною Зварич О.В. на 46 аркушах.

3. Копія заяви  захисника про надання копії технічного запису .

4. Лист судді від 08.11.2011 № Д-15  1-50/2011 про відмову в наданні технічного запису.

5. Додаток до апеляції – 4 примірники.