Статті І.Зварича

Форма входу

Статистика сайту

Доповнення до заяви адвоката у ВСУ

В Судову палату в кримінальних справах
Верховного Суду України
м.Київ, вул. Пилипа Орлика,4

Захисник Цвєтінський С.А.
02167, м.Київ, вул. Лисківська, 22/120

в інтересах засудженого Зварича І.С.,
відбуває покарання в Менській ВК №91
15652, Чернігівська область,
Менський район, смт.Макошине,
пров.Леніна,5


Доповнення до заяви від 08 січня 2013 року
в справі про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.11.2012 р.
(Справа №5-5кс13, суддя Заголдний В.В.)


Подану в інтересах засудженого І.Зварича заяву бажаю доповнити наступним.
Суд касаційної інстанції при винесенні ухвали 06.11.2012 р. відносно І.Зварича допустив неоднакове застосування одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно-небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Так, відповідно до вимог ст.11 ч.1 КК України, злочином є передбачене цим кодексом суспільно-небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.
І.Зварича засуджено за ст.ст.368 ч.2, 3; 376 ч.2 КК України, як суддю, голову Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно вимог ст.18 КК України – суб’єктом злочину є фізична особа, яка підлягає кримінальній відповідальності.
Суддя може бути суб’єктом злочину у чітко визначених законодавством України випадках.
Зокрема, кримінальну справу відносно судді може порушити лише Генеральний прокурор України, або його заступник відповідно до ст.48 ч.3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 04.08.2010 р.
Крім цього, суддя підлягає кримінальній відповідальності лише після надання згоди на це Верховною Радою України, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. №19-рп/2004.
Проте, кримінальну справу відносно І.Зварича 02.12.2008 р. порушив слідчий Генеральної прокуратури України М.Пасулько.
Верховна Рада України 18.12.2008 р. прийняла постанову №697-ІІ, якою дала згоду на затримання та арешт судді І.Зварича.
Згоди на притягнення судді І.Зварича до кримінальної відповідальності Верховна Рада не давала.
В моїй касаційній скарзі від 05.05.2012 р., доповненні до скарги від 26.07.2012 р., касаційній скарзі І.Зварича з доповненнями від 15.04.2012 р. та 22.09.2012 р. чітко та аргументовано вказувалось на ці порушення.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, не спростувавши в ухвалі від 06.11.2012 р. цих доводів, залишив оскаржувані рішення судів про засудження І.Зварича за ст.368, ч.2,3; 376 ч.2 КК України без змін.
Однак, в той же час, Верховний Суд України та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, розглядаючи справи, в яких суб’єктами злочинів, передбачених ст.368, ч.2,3 КК України були судді, ухвалювали інші, протилежні за змістом, судові рішення, що свідчить про неоднакове застосування ст.ст.11, 18 КК України.
1) Так, Верховний Суд України 25.05.1998 р. на засіданні Пленуму ВСУ розглядаючи Протест Генерального прокурора на Постанову Харківського обласного суду у справі про обвинувачення судді, голови райсуду Р. за ст.168 ч.3 (ст.368 ч.3 КК України станом на 2008 р.), відмовив у задоволенні Протесту, оскільки Верховна Рада України не давала згоди на притягнення до кримінальної відповідальності судді Р.
Така вимога була вказана в ст.13 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р.
08.10.1999 р. було внесено зміни в даний Закон, які звузили рівень гарантій незалежності суддів щодо притягнення суддів до кримінальної відповідальності без згоди Верховної Ради України. Тому Конституційний Суд України 01.12.2004 р. прийняв рішення №19-рп/2004 за конституційним поданням Верховного Суду України, в якому дав офіційне тлумачення ст.13 Закону України «Про статус суддів» та частин 1 і 2 ст.126 Конституційї України.
Відповідно до цього тлумачення, зниження гарантій незалежності суддів при внесенні змін в чинні закони (така зміна була внесена в Закон 08.10.1999 р.), чи прийнятті нових законів – є неприпустимим.
Отже, відповідно до рішення Конституційного Суду України – суддя може бути суб’єктом кримінальної відповідальності, якщо Верховна Рада України дасть на це згоду.
2) 28.02.2012 р. КК України Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, розглядаючи кримінальну справу, порушену слідчим ГПУ 14.04.2009 р., 08.07.2009р., 02.04.2010р. за ст.368 ч.2 КК України відносно судді, вказав, що провадження в кримінальних справах, порушених слідчим ГПУ відносно судді – є незаконним.
Суд в ухвалі послався на вимоги ст.48 ч.3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 04.08.2010 р., зазначивши, що суддя може бути суб’єктом кримінального переслідування, якщо постанова про порушення кримінальної справи відносно нього винесена Генеральним прокурором або його заступником. В іншому випадку має місце порушення гарантій недоторканості судді.
Отже, з наведених двох прикладів вбачається, що суддя стане належним суб’єктом злочину в розумінні ст.11,18 КК України, якщо кримінальна справа буде порушена Генеральним прокурором або його заступником, а згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності дасть Верховна Рада України.
Оскільки, в даній кримінальній справі вищенаведених вимог відносно судді І.Зварича не було дотримано, то ухвала касаційного суду від 06.11.2012 р. підлягає до скасування.
Суд касаційної інстанції допустив неоднакове застосування одних і тих самих норм кримінального закону щодо визначення суб’єкта суспільно-небезпечного діяння – злочину, в порівнянні з наведеними ухвалами Верховного Суду України і Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що потягло ухвалення різних судових рішень.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.400(19) – 400(22) КПК України, ст.ст. 11,18 КК України, ст.6 п.1 Конвенції з прав людини та основоположних свобод,
прошу:
1. Приєднати дане доповнення до матеріалів справи.
2. Подане доповнення розглянути разом з моєю заявою від 08 січня 2013 року про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.11.2012 р. щодо Зварича Ігоря Степановича та скасувати дану ухвалу.

29 березня 2013 року Цвєтінський С.А.