Статті І.Зварича

Форма входу

Статистика сайту

Касаційна скарга адвоката (ч.3)

Порушення безперервності судового процесу

В ухвалі апеляційного суду зазначено, що посилання засудженого Зварича І.С., як на підставу скасування вироку на те, що під час перерви у судових засіданнях судді розглядали інші справи і цим був порушений принцип безперервності, колегія не приймає, оскільки ці порушення норм КПК України не є безумовною підставою для скасування вироку.
З цим погодитися не можна за наступних підстав.
Судове засідання відповідно до ч. 2 ст. 257 КПК України по кожній справі відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку.
При розгляді даної кримінальної справи судом допущені істотні порушення вимог кримінально - процесуального законодавства, щодо безпосередності та безперервності розгляду справи. Вказані порушення вимог кримінально процесуального законодавства перешкодили суду повно і всебічно розглянути справу, постановити законний і обґрунтований вирок. 
Судом порушено вказану норму закону.
Згідно з вимогами ст.ст. 257 ч. 1, 303 КПК України суд першої інстанції повинен безпосередньо дослідити докази по справі, допитавши свідків, експертів чи оголосивши їх покази, що дані під час досудового слідства або на суді.
Порушено принцип безперервності судового процесу ч. 2 ст. 257 КПК України, коли справа відкладається то відповідно до глав-25-28 КПК України справа слухається спочатку; Згідно з частиною 3 статті 257 КПК України судове засідання по кожній справі відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку.
Між тим, суд робив перерви, в яких розглядав інші справи, порушуючи безперервність процесу.
Як вбачається з протоколу судового засідання, підписаним головуючим суддею у справі та секретарем - судом 15.07.2011; 19.07.2011; 20.07.2011; 28.07.2011; 29.07.2011; 03.08.2011 та 11.08.2011 оголошувалися перерви у справі: «у зв’язку з розглядом (слуханням) інших справ» (т. 67 а.с. 37, 47, 69, 89, 103, 149, 159).
Оголошуючи перерви у кримінальній справі в зв’язку з розглядом інших справ, суд порушив принцип безперервності судового процесу, тобто кримінально-процесуального закону.
Безперервність судового процесу сприяє послідовному, більш повному і правильному безпосередньому сприйняттю суддями всіх обставин справи, обґрунтованому аналізу й оцінці доказів. Порушення безперервності процесу привело до однобічності й необ'єктивності у сприйнятті обставин справи. Порушення безперервності, яке мало місце, є істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Вирок суду обґрунтовано недопустимими доказами

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України – обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Разом з тим, в основу обвинувального вироку відносно Зварича І.С. судовою колегією Оболонського районного суду м. Києва незаконно було покладено докази, здобуті всупереч вимогам ч. 3 ст. 62 Конституції України, Рішенню Конституційного Суду України 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011.
Зокрема, в основу вироку було покладено матеріали оперативно – технічних заходів, які незаконно здійснювали у 2008 році відносно голови суду Зварича І.С. співробітники УСБУ у Львівській області у вигляді незаконного негласного проникнення в службові кабінети № 12 та № 13 по вул. Стецька, 13 у м. Львові судді Зварича І.С. 03 серпня 2008 року, проведення в цих кабінетах відеознімання та аудіопрослуховування.

Докази, взяті в основу обвинувального вироку на підставі незаконних Постанов Шевченківського районного суду м. Львова від 02.12.2008 – є також недопустимими доказами, а тому Оболонський районний суд м. Києва не мав правових підстав брати їх до уваги.
Як вбачається з документів за підписами керівників Управління Служби безпеки України у Львівській області в провадженні цього підрозділу станом на березень 2008 року  знаходилася оперативно - розшукова справа № 1282 під умовною назвою «Масони».
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 2008 року № 2 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» з метою забезпечення додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина, правильного й однакового застосування судами законодавства, яке регулює порядок надання дозволу на проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв'язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації, пов'язане з обмеженням конституційних прав громадян, Пленум Верховного Суду України постановив дати судам такі роз'яснення: 
Обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина під час проведення оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства допускається лише за вмотивованим рішенням суду (крім випадку, передбаченого частиною третьою статті 30 Конституції України) і носять винятковий та тимчасовий характер.
До порушення кримінальної справи вони застосовуються з метою запобігання тяжкого чи особливо тяжкого злочину, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.  

 В ухвалі апеляційного суду зазначено, що оперативно-технічні заходи у справі, а саме, негласне проникнення до службових приміщень голови Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С. із застосуванням технічних засобів фіксації інформації та зняття інформації з каналів зв’язку, були проведені у зв’язку з отриманням даних про причетність Зварича І.С. до вчинення тяжких злочинів, уповноваженими на те особами УСБУ у Львівській області, на підставі дозволів Апеляційного суду Чернівецької області.
Разом з тим, Оболонським районним судом м. Києва не з’ясовувалося питання на запобігання якого тяжкого чи особливо тяжкого злочину органами Управління СБУ у Львівській області у березні 2008 року вносилося подання до Апеляційного суду Чернівецької області та приймалася постанова цього суду про надання дозволу на проведення оперативно-технічних заходів відносно судді Зварича І.С.  
Діяльність голови  Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С. документувалася органами служби безпеки у Львівській області з березня 2008 року, а факти отримання, начебто, ним хабарів, відповідно до постанови про притягнення як обвинуваченого у справі, фіксуються лише з 7 жовтня по 2 грудня 2008 року.
Відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» ведення оперативно-розшукових справ здійснюється щодо осіб, стосовно яких є дані про участь у підготовці або вчиненні злочину, - до 6 (шести) місяців. Оперативно-розшукова справа повинна бути закрита у разі не встановлення у передбачені цим Законом строки даних, що вказують на ознаки злочину в діях особи.
Проте, в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які дані, отримані у ході ведення оперативно-розшукової справи, про участь Зварича І.С. у підготовці або вчиненні тяжкого злочину у період березня – вересня 2008 року. 
За наявності даних, отриманих у ході ведення оперативно-розшукової справи, про участь особи у підготовці або вчиненні тяжкого злочину строк ведення справи може бути продовжений до 12 місяців начальниками головних, самостійних управлінь Центрального управління Служби безпеки України.
Відповідно до ст. 9-2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукова справа повинна бути закрита у разі не встановлення у передбачені цим Законом строки даних, що вказують на ознаки злочину в діях особи.
Протягом березня-вересня 2008 року (6 місяців) СБУ не задокументовано вчинення чи замаху на вчинення злочину Зваричем І.С., у зв’язку з чим у вересні 2008 року , ОРС № 1282 , заведена відносно Зварича І.С. мала бути закрита.
У кримінальній справі відсутня інформація про продовження строків ведення ОРС № 1282 до 12 місяців (ст. 9-1 Закону).

В ухвалі апеляційного суду зазначено, що наведені у апеляціях засудженого Зварича І.С. та його захисника доводи про те, що в березні 2008 року судом були дані дозволи на проведення оперативно-технічних заходів у його службових приміщеннях, розташованих у м. Львові як по вул.. Чоловського, 2 так і по вул.. Стецька, 13, тоді як приміщення за останньою адресою суд займав лише з червня цього ж року, до уваги не беруться. оскільки джерелами доказів у справі. покладених в основу вироку є лише результати ОЛРЗ, а наявна в довідці Апеляційного суду Чернівецької області  технічна помилка при зазначені номерів службових кабінетів Зварич І.С., на яку посилається засуджений в апеляції, не дає підстав для сумніві щодо місця, в якому було дозволено застосування оперативно-технічних заходів, і не свідчить про недопустимість одержаних у їх результаті доказів.
З таким необґрунтованим висновком суду погодитися не можна за наступних підстав.
Наявність відомостей, що є в матеріалах справи ставить під сумнів законність та обґрунтованість отримання дозволів на проведення оперативно - розшукових заходів, які тимчасово обмежували конституційні права громадянина, судді, голови суду Зварича І.С.
Встановлено, що у березні 2008 року Апеляційним судом Чернівецької області виносилася постанова відносно громадянина Зварича І.С., якою надано дозвіл на негласне проникнення до службового кабінету за місцем роботи, здійснення візуального спостереження в громадських місцях із застосуванням фото, кіно і відео зйомки, оптичних приладів та радіоприладів, інших технічних заходів, зняття інформації з каналів зв’язку.
В листі голови Апеляційного суду Чернівецької області Черновського О.К. від  05.03.2011 № 05-2225/2011-вх. на адресу Оболонського районного суду м. Києва зазначено, що дозволи на здійснення оперативно - розшукових заходів, пов’язаних з тимчасовим обмеженням прав людини в рамках ОРС № 1282 надано відносно громадянина Зварича Ігоря Степановича, 1962 року народження, зареєстрованого за адресою: м. Львів, вул. Тарнавського, 74 а, кв. 12 а наступні санкції суду:
- постановою суду від 27 березня 2008 року № 45 надано дозвіл на негласне проникнення до службового кабінету приміщення за місцем роботи ( за адресою: м. Львів, вул. Чоловського, 2, каб. № 312, або м. Львів, вул.  Стецька, 13, каб. 32 (3 поверх), здійснення візуального спостереження в громадських місцях (службовому приміщенні)  із застосуванням фото, кіно і відео зйомки оптичних та радіоприладів, інших технічних заходів, зняття інформації зв’язку за номерами: мобільного телефону – 8(067)272-56-51, 8(067)261-36-42, зареєстровані за адресою м. Львів, вул. Чоловського, 2 терміном до 18 вересня 2008 року (т.60 а.с. 115-16).
Проте, в березні 2008 року реально та об’єктивно, працівники УСБУ у Львівській області, при всьому бажанні, не могли звернутись з поданням до Апеляційного суду Чернівецької області про негласне проникнення в кабінет № 32 по вул. Стецька, 13 де, нібито, працював громадянин Зварич І.С., оскільки і громадянин, і суддя, і голова суду Зварич І.С. там не працював і не перебував, а Львівський апеляційний адміністративний суд такого приміщення не мав.
Встановлено, що в березні 2008 року ніхто з працівників Львівського апеляційного адміністративного суду не знав, і об’єктивно не міг знати, що в червні 2008 року Львівська міська Рада передасть Львівському апеляційному адміністративному суду будинок № 13 по вул. Стецька у м. Львові, що там будуть проведені ремонтні роботи, а також в яких саме кабінетах та на якому поверсі будуть працювати судді, помічники, секретарі інші працівники суду, в тому числі і голова суду Зварич І.С.
Це встановлено в судовому засіданні письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, показами підсудних Зварича І.С., Любашевського В.П., свідків Довгополова О.М., Улицького В.З., Кушнерика М.П., Литвина В., Давид О., Колодки Л. та інших.
Надаючи аналогічний дозвіл 16 вересня 2008 року № 229-цт на проведення аналогічних ОТЗ  за адресою: м. Львів, вул. Чоловського, 2 каб. 312, або м. Львів, вул. Стецька, 13, каб. 32 (3 поверх) голова або його заступник Апеляційного суду Чернівецької області мали б знати, що на той період  ЛААС не займав адміністративну будівлю за адресою : м. Львів, вул. Чоловського, 2 і службового кабінету голови Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С. там не було.
Це підтверджується і листом в.о. начальника територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області  Вербицького С.П. від 05.05.2011 № 677 про те, що станом на 16 вересня 2007 року передані приміщення  в адміністративній будівлі  по вул. Чоловського, 2 займав Львівський окружний адміністративний суд.
На час скерування подання в Апеляційний суд Чернівецької області оперативні працівники Управління СБУ у Львівській області відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 № 1169 зобов’язані були надати суду довідку про дійсне місце роботи громадянина Зварича І.С., вказати яку посаду він обіймає, в якому будинку та на якій вулиці у м. Львові він працює, який саме кабінет, номер кабінету він займає в приміщенні.
В листі на ім’я слідчого Личика С.Я. від 24 січня 2009 року № 62/13-1/1-97 начальник Управління СБУ у Львівській області Курман С.Є інформує, що за підписом голови Апеляційного суду Чернівецької області Черновського О.К. були отримані санкції № 45 цт від 27.03.2008 терміном до 18.09.2008 та № 229 цт від 16.09.2008 терміном до 11.03.2009. На підставі вказаних санкцій ВОТЗ  Управління УСБУ у Львівській області у період з 09.08.2008 по 03.12.2008 у службовому кабінеті Зварича І.С. за адресою: м. Львів, вул. Стецька, 13 проводило негласні звуковий та відеоконтроль. Технічні засоби було впроваджено 03.08.2008 та вилучено 03.12.2008 (т. 3 а.с. 158-159). 
В матеріалах кримінальної справи є ряд протоколів за результатами здійснення оперативно - розшукових за оперативно-розшуковою справою № 1282 (здійснення у службовому приміщенні відео знімання) в яких оперативні працівники УСБУ у Львівській області Федорович В.М., Трепак В.М. вказали, що ними відібрано матеріали, які можуть бути використанні як джерело доказів у кримінальному судочинстві.
УСБУ у Львівській області посилається на постанови вищезазначеного суду від 27.03.2008 № 45 цт та від 16.09.2008 № 229 цт. Це протоколи про проведення візуального спостереження із застосуванням фото,- кіно,- і відео зйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів.
Відеозапис проводився в службовому кабінеті голови Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С. за адресою: м. Львів, вул. Стецька 13.
Саме відібрані оперативниками СБУ матеріали і були надані слідчим, які і досліджували лише ці відібрані відео знімання, а не всі відеоматеріали, якими володіли оперативні працівники СБУ. Таким чином, оперативні працівники УСБУ у Львівській області фактично підмінили слідчих, визначивши тим самим предмет та обсяг доказів, що повинні досліджуватись слідством та судом, вирішуючи питання вини чи невинуватості Зварича І.С.
Однак, спеціально відібрані оперативними працівниками УСБУ у Львівській області матеріали надали можливість слідчим лише обвинувачувати Зварича І.С., а ненадання решти відзнятих відеоматеріалів, позбавило можливості слідчих дослідити матеріали, які виправдовують Зварича І.С. згідно з ст. 22 КПК України, а підсудному Зваричу І.С. об’єктивно, на підставі таких же відеоматеріалів – довести слідству та суду свою невинуватість в інкримінованому йому обвинуваченні.
У кримінальній справі є лише протоколи здійснення візуального спостереження в громадських місцях (службовому приміщенні)  із застосуванням фото, кіно і відео зйомки оптичних та радіоприладів, інших технічних заходів.
Протоколи з додатками про негласне проникнення в службовий кабінет голови Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С.в березні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2008 року , що знаходився за адресою м. Львів, вул. Чоловського, 2 та  у вересні 2008 року у службовий кабінет голови Львівського апеляційного адміністративного суду, який знаходився за адресою: м. Львів, вул. Стецька, 13 де працював голова суду Зварич І.С. у справі - відсутні.
УСБУ у Львівській області повідомило, що всі легалізовані аудіо та відеоматеріали, отримані в ході проведення ОРЗ, були направлені на адресу ГПУ ( 295 аудіокасет та 31 відеокасета). Іншими матеріалами, які можуть мати значення для встановлення істини у даній справі по епізодах одержання Зваричем І.С. хабарів Управління не володіє (т. 3 а.с. 188)
Крім того, Закон України «Про оперативно розшукову діяльність» регулює питання здійснення ОРЗ відносно громадян і є загальним законом, що визначає підстави і порядок проведення ОРЗ, а Закон України «Про статус суддів» є спеціальним законом, яким і мав би керуватися Апеляційний суд Чернівецької області, вирішуючи подання відносно судді Зварича І.С., як спеціального суб’єкта правовідносин, відносно якого діяли гарантії недоторканості згідно із зазначеним законом.
Ці обставини не були досліджені ні на досудовому слідстві, ні в суді. 
Як вбачається з рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 №12-рп/2011 визнаватися допустимими і використовуватись як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально – процесуального законодавства.

Для з’ясування питань чому саме Апеляційним судом Чернівецької області були винесені такі постанови, підсудний Зварич І.С. звернувся до Верховного Суду України.
16 червня 2010 року за № 5-11270 св 08 заступник голови судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Селівон О.Ф. направив листа на ім’я начальника Київського СІЗО для оголошення Зваричу І.С. в якому вказав, що у Верховному Суді України відсутні дані про підстави винесення головою Апеляційного суду у Чернівецькій області постанов про проведення оперативно-розшукових заходів відносно нього.
В подальшому заступник голови Верховного суду України Ярема А.Г. на запит захисника підсудного щодо надання відомостей щодо зміни підсудності розгляду подань УСБУ до Апеляційного суду Чернівецької області повідомив, що інформація щодо здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини належать до відомостей, що становлять державну таємницю.
4 квітня 2011 року заступник голови Верховного суду України Ярема А.Г. поінформував, що 26.03.2008 та 12.09.2008 Верховним Судом України змінювалася підсудність розгляду подань про надання дозволу на проведення оперативно-технічних заходів відносно Зварича І.С. і передачу їх на розгляд Апеляційного суду Чернівецької області.
Саме на цей лист послався Оболонський районний суд м. Києва у вироку та залишив поза увагою попередні відповіді ВСУ від 16 червня 2010 року за № 5-11270 св 08 (т. 68 а.с. 223).
Наявність у кримінальній справі листів Верховного Суду України з суперечливими відповідями (інформацією) не дозволяють зробити висновок про законні підстави розгляду подань УСБУ у Львівській області Апеляційним судом Чернівецької області. 

В ухвалі апеляційного суду зазначено, що твердження засудженого Зварича І.С. в апеляції про те, що ряд процесуальних документів, у тому числі заяви про злочин, представлені не в оригіналах, а в копіях, не засвідчених належним чином колегія суддів вважає не обґрунтованими. Оскільки копії цих документів належним чином засвідчені прокурором та жодних сумніві у своїй відповідності оригіналам не виникають.
З цим погодитися не можна за наступних підстав.
В матеріалах справи наявні копії процесуальних документів, які належним чином не завірені та мають розпливчасті печатки і підписи не встановлених осіб, на які є посилання як в обвинувальному висновку так і у вироку суду, як на докази вини Зварича І.С. в інкримінованих йому злочинах.
Ці обставини мають важливе значення у справі, але судом не були з’ясовані, у зв’язку з чим, посилання у вироку лише на факт порушення кримінальної справи відносно Зварича І.С. за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України, який, надав право (дозволив) органам досудового слідства долучити до справи копії процесуальних документів та посилатися на них, як на докази, є необґрунтованим та не відповідає чинному законодавству.
Не можна погодитися з висновком суду (т. 68 а.с. 224) про те, що копії процесуальних документів завірені належним чином (т. 48 а.с. 293-314, т. 49, т. 50).
Крім нотаріальних органів, засвідчувати вірність копій документів відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 4 серпня 1983 року „Про порядок видачі та засвідчення підприємствами, установами, організаціями копій документів, що стосуються прав громадян ", який діє в Україні відповідно до статті 3 Закону України „Про правонаступництво України ", як такий, що не суперечить законодавству України, мають право державні та громадські організації, установи, підприємства.
Копії процесуальних документів, на які посилається суд у вироку не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме:
- на них відсутній запис «З оригіналом згідно»;
- відсутнє прізвище посадової особи, яка завірила документ з розшифровкою (ініціали, прізвище);
- відсутня дата засвідчення документу.
Крім того, не підлягають засвідченню копії з документів, які мають невиразний текст, підчистки, приписки та інші не застережені виправлення (т. 50, більшість копій документів мають виправлення).
При посвідченні документа керівником підприємства (установи, організації) слід керуватися вимогами Національного стандарту України "Вимоги до оформлювання документів ” (ДСТУ -4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, та завіряти документи із зазначенням назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії з відміткою "Згідно з оригіналом”, засвідченою печаткою. Використання факсимільного підпису при завірянні копій документів не допускається.
Копія документу мала б мати наступні написи: «Копія. З оригіналом згідно. посада, підпис (П.І.Б.), МП (печатка), дата».

В ухвалі апеляційного суду зазначено, що доводи засудженого Зварича І.С. та його захисника  в апеляціях щодо того, що заяви  засудженого Любашевського В.П. та свідків про вчинені Зваричем І.С. злочини не були зареєстровані, також не заслуговують на увагу.
З цим погодитися не можна за наступних підстав.
Свідки (заявники) вказали, що заяви про передання ними хабарів голові Львівського апеляційного адміністративного суду  Зваричу І.С. передавали безпосередньо Жербицькому В.Г. – начальникові відділу ГПУ. 
Оскільки на жодній із копій заяв, які містяться в матеріалах кримінальної справи, відсутні відтиски штампів реєстрації їх в Журналі реєстрації обліку та розгляду заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини (передбаченого в органах СБУ) та книзі обліку заяв і повідомлень про злочини (передбаченої в органах прокуратури), захисником шляхом направлення адвокатських запитів до УСБУ у Львівській області, прокуратури Львівської області і до Генеральної прокуратури України, з’ясовувалися питання щодо реєстрації: 
- заяви від 15.12.2008 Данилюка Степана Сильвестровича, 1965 р.н., проживаючого за адресою м. Львів, пр-т Чорновола, буд. 45, кв. 8, про давання ним через Багряка А.С. голові Львівського апеляційного адміністративного суду Зваричу І.С. 12 тис. доларів США в якості винагороди за винесене суддею Носом С.П. рішення у справі;
- заяви від 15.12.2008 Багряка Андрія Степановича, 1977 р.н., проживаючого за адресою м. Львів, вул. Дудаєва, буд 16, кв. 5, про давання ним 12 тис. доларів США голові Львівського апеляційного адміністративного суду Зваричу І.С. в якості хабара;
- заяви від 16.12.2008 Мельничук Олени Ярославівни, 1968 р.н., що проживає за адресою м. Львів, вул. П.Панча, буд. 8, кв. 41, про давання нею голові Львівського апеляційного адміністративного суду Зваричу І.С. хабара в розмірі 5 тис. доларів США за сприяння в прийняті рішення в господарській справі на користь сторони, яку представляв адвокат Яцуляк Т.Р.;
- заяви від 16.12.2008 Яцуляка Тараса Росановича, 1974 р.н., що проживає за адресою м. Львів, вул. Котлярська, буд. 2, кв. 8, про давання ним 5 тис. доларів США Мельничук О.Я. для голови Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С.; 
- заява від 01.02.2009 Любашевського В’ячеслава Полікарповича, 28.04.1962 р.н., жителя м. Львова, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 7, кв. 84 у зв’язку з подіями, що сталися 03 грудня 2008 року в Львівському апеляційному адміністративному суді;
- заяви 02.02.2009 Турко Галини Олексіївна, 31.01.1948 р.н., що проживала за адресою м. Львів, вул. Наукова, буд. 41, кв.20, про передання нею хабара для голови Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С. в розмірі 15 тис. доларів США; 
- заяви від 02.02.2009 Стасюка Ярослава Григоровича, 28.10.1971 р.н., проживаючого за адресою м. Львів, вул. Глухий Кут, буд. 17 а, кв.39, про давання разом з Турко Г.О. Зваричу І.С. коштів в розмірі 15 тис. доларів США;
- заяви від 06.02.2009 Петрова Віктора Володимировича, 14.03.1965 р.н., проживаючого за адресою м. Тернопіль, вул. 15 квітня, буд. 23, кв. 94, про те, що з його ініціативи та ініціативи судді Любашівського В.П. передав для Зварича І.С. 5 тис. доларів США та у зв’язку з цим просив притягнути останнього до кримінальної відповідальності.
Начальник УСБУ у Львівській області повідомив, що заяви від зазначених громадян  на адресу УСБУ не надходили, оскільки скеровувалися начальникові відділу ГПУ Жербицькому В.Г. 
Начальник Головного управління з розслідування особливо важливих справ ГПУ Курись А. 25.07.11 надав наступну відповідь: «Як слідує із змісту Вашого запиту, з матеріалами  даної кримінальної справи, в тому числі наявними у ній заявами ( їх копіями), що стосується пред’явленого вашому підзахисному обвинувачення, Ви ознайомлені, тому володієте відповідною інформацією щодо їх надходження та розгляду. Випадків порушення норм КПК України під час провадження досудового слідства у кримінальній справі № 49-2630 не встановлено».
Це суперечить чинному законодавству. 
Порушення кримінально-процесуального законодавства України при прийняті заяв від свідків про давання ними хабарів Зваричу І.С. є і дуже суттєві.
Так, відповідно до чинного законодавства, за заявами і повідомленнями про злочини приймаються такі рішення:
- про порушення кримінальної справи в порядку, встановленому ст. 98 КПК України;
- про відмову в порушенні кримінальної справи (ст. 99 КПК України) ;
- про передачу повідомлення за належністю (одночасно вживаються всі можливі заходи, щоб запобігти злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи, яка повідомила про злочин, слід вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки заявника).
Про прийняте процесуальне рішення особою, що проводила перевірку за заявою чи повідомленням про злочин, письмово повідомляється заявник, якому роз'яснюється його право оскаржити прийняте рішення, а також порядок оскарження. 
Статтею 97 КПК У;країни передбачено, що по заяві або повідомленні про злочин слідчий зобов’язаний прийняти рішення  не пізніше триденного строку. Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи, така перевірка здійснюється слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів.
За заявами Стасюка Я.Г., Турко Г.С. від 02.02.2009 та Петрова В.В. від 06.02.2009 слідчим кримінальну справу було порушено 02.04.2009 - через 2 місяця (т. 1 а.с. 145-154).
Встановлено, що свідки Олійник П.М. та Косенко В.О. із заявами про передання ними хабарів Зваричу І.С. в правоохоронні органи взагалі не зверталися. Такі заяви у справі відсутні.
В постанові про порушення кримінальної справи за фактом отримання хабара від Олійника П.М. в розмірі 20 тис. дол. США відносно Зварича І.С. зазначено, що приводом для порушення кримінальної справи є кримінальна справа № 49-2630 і є підстави для порушення кримінальної справи (т. 1 а.с 103-104).
За таких же підстав було порушено і кримінальну справу за фактом отримання хабарів Зваричем І.С. від Косенка В.О., незважаючи на те, що заяви від Косенка В.О. в правоохоронні органи не надходило (т. 1 а.с. 116-121).
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що в органи прокуратури України добровільно заяви від свідків Мельничук О., Стасюка Я., Петрова В.В., Даниляка С., Турко Г.О., Багряка А. не надавалися, а заява Залізного І.І., подана ним в УСБУ у Львівській області, є недослідженою на предмет її фальсифікування.
Свідки Турко Г.О., Стасюк Я.Г., Петров В.В., Яцуляк Т., Колодка Л. також підтвердили в судовому засіданні факт свого відвідування Управління Служби безпеки України у Львівській області за ініціативою працівників УСБУ та членів оперативно - слідчої групи Генеральної прокуратури України. 
Про це заявила в офіційному коментарі 08 вересня 2010 року засобам масової інформації України речник СБУ Остапенко Марина, заявивши дослівно: «СБУ не відомо випадки, щоб свідки самі по своїй ініціативі приходили в СБУ свідчити у кримінальній справі».
Ці обставини дають підстави стверджувати, що звернення свідків у справі, які оговорили Зварича І.С. в отриманні ним хабарів та у вимаганні таких, були ініційовані службовими особами Управління Служби безпеки України у Львівській області та Генеральної прокуратури України.
Крім того, деякі з цих свідків, перед тим як оговорити Зварича І.С. в приміщенні УСБУ у Львівській області, публічно у ЗМІ України, категорично переконували громадськість України, що ніяких хабарів Зварич І.С. не брав, ніхто Зваричу І.С. хабарів не давав, будь-які розмови про те, що Зварич І.С. брав хабарі є брехнею.
Заяви свідків, які, начебто, передавали хабарі голові Львівського апеляційного адміністративного суду Зваричу І.С., не зареєстровані в органах прокуратури України у 2008, 2009, 2010 роках, тоді як відповідно до п.п. 1.1, 1.5  Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв і повідомлень про злочини, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24 червня 2004 року № 66/13-ок, кожна заява про злочин приймається, їй надається порядковий номер і стисле фіксування (реєстрація), що заносяться в книгу обліку.