Статті І.Зварича

Форма входу

Статистика сайту

Касаційна скарга адвоката (ч.4)

 В судовому засіданні не представилося можливим дослідити порядок та строки реєстрації заяв свідків, оскільки в матеріалах справи є лише копії таких заяв, на яких відсутня будь-яка реєстрація в органах прокуратури України, або в інших правоохоронних органах.
Копії процесуальних документів, які зроблені з інших копій, свідчать про те, що процес засвідчення процесуальних документів є незаконним і в даному випадку вони є недопустимими доказами, які не можуть братися судом до уваги.
Таким чином, копії документів у справі, після їх дослідження, судом мали б бути визнані недопустимими доказами, оскільки вони оформлені не належним чином та в порушення чинного законодавства.
У кримінальній справі є багато й інших процесуальних документів в яких текст виконано на комп’ютері, але дата та час  в них проставлена ручкою, що викликає сумнів щодо дня їх складання. Так, зокрема, це протоколи огляду предметів від 29 листопада 2008 року (т. 1 а.с. 76, 82), протоколи за результатами здійснення оперативно-розшукових заходів за оперативно-розшуковою справою № 1282 від 02.12.2008 (т. 3 а.с. 2-3, 10-11, 13-14, 19-20), протоколи про проведення оперативно-розшукових заходів від 17.12.2008 (т. 3 а.с. 23-129, 131-132, 125, 141), протокол додаткового огляду від 23.12.2008 (т. 5 а.с. 171-172) та інші.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У зв’язку з цим у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» роз’яснено, що судам при розгляді кожної справи необхідно перевіряти, чи були докази, якими органи досудового слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК. Якщо суд встановить, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, то суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувального вироку.

Вирок винесений незаконним складом суду

Із протоколу судового засідання від 10 березня 2011 року вбачається, що під час допиту свідка Косенка в судовому засіданні. підсудний Зварич І.С. зробив заяву про відвід суду. Це було усне клопотання, мотивоване в процесі судового засідання (т. 66 а.с 51). Клопотання (заява) було підтримане захисником підсудного – адвокатом Цвєтінським С.А. Разом з тим, це клопотання судом було відхилено з істотним порушенням кримінально-процесуального законодавства. 
Так, в протоколі судового засідання записано наступне: «Суд, порадившись на місці  ухвалив  в прийняті заяви підсудного Зварича І.С. відмовити, оскільки така заява не ґрунтується на матеріалах справи, а стосується лише оцінці допустимості доказів…» ( т. 66 а.с. 52).
 Суд не розглянув клопотання (заяву) підсудного Зварича І.С. в порядку  визначеному ст. 57 КПК України, відповідно до якої заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.  
Зі змісту ст. 273 КПК України також вбачається. що в усіх питаннях, які вирішуються судом від час судового розгляду, суд виносить ухвали. Зокрема, ухвали про відводи виносяться судом у нарадчій кімнаті і викладаються у вигляді окремого документа, який підписується всім складом суду.
Однак суд, в порушення зазначених вимог закону, без видалення до нарадчої кімнати та винесення окремого документа, відмовив підсудному Зваричу І.С. в заявленому ним клопотанні про відвід суду, чим допустив істотне порушення кримінально-процесуального закону.
Такі дії суду прямо суперечать вимогам ст. 54, 57 КПК України, і є незаконними.
Заявлений підсудним Зваричем І.С. відвід залишився нерозглянутим до кінця судового засідання.
Оскільки заява підсудного Зварича І.С. про відвід суду не розглянута в нарадчій кімнаті, і по ній не винесено окремого процесуального документу – ухвали , що є істотним порушенням кримінального-процесуального законодавства під час судового  процесу, то  в подальшому після 10.03.2011 справу слухав незаконний склад суду.

Незаконно відмовлено у відтворенні технічного запису судового засідання (ст. 88-1, 88-2 КПК України)

Захисником з метою підготовки та подання обґрунтованих доповнень до поданих апеляцій були заявлені клопотання, підтримані підсудним Зваричем І.С., про надання копій технічного запису судового процесу. 
Суддею Оболонського районного суду м. Києва Дев’ятком В.В. відмовлено в наданні копій технічного запису, що підтверджується його листом від 08.11.2011 № Д-15 1-50/2011. 

У вироку суд уточнив місце вчинення злочину Зваричем І.С., за епізодами, начебто, отримання хабарів від Олійника П.М., Косенка В.О., Стасюка Я.Г. та Турко Г.О., Петрова В.В., Даниляка С.С., Мельничук О.Я. та Любашевським В.П. за епізодами, начебто, пособництва, в отриманні хабарів від Стасюка Я.Г. та Турко Г.О. та Петрова В.В., вказавши, що події дійсно відбулися в кімнаті відпочинку (підсобному приміщені) службового кабінету голови Львівського адміністративного апеляційного суду, однак не у будинку № 13 по вул. Саксаганського у м. Львові (юридична адреса Львівського апеляційного адміністративного суду, а у сусідньому приміщенні – будинку 13 по вул. Стецька в м. Львові, де фактично знаходився кабінет голови вказаного суду.
У вироку з цього приводу зазначено наступне: «суд враховує, що уточнення обвинувачення в цій частині не обмежує права на захист Зварича І.С., оскільки не змінює суті пред’явленого обвинувачення та стосується лише правильної фактичної, а не юридичної адреси розташування кабінету голови вказаного суду» (т. 68 а.с. 24-225).
В ухвалі апеляційного суду зазначено, що встановлення місця злочину як приміщення по вул. Стецька, 13 в м. Львові, замість вул.. Саксаганського, 13 як було вказано в обвинувальному вироку, без зміни обвинувачення в цій частині, не є виходом за межі судового розгляду, встановлених ст. 275 КПК України, оскільки зазначеним не змінено обсяг або фактичні обставини обвинувачення. Суд, виправивши одну допущену в обвинувальному висновку технічну помилку, щодо назви вулиці не вийшов за межі пред’явленого Зваричу І.С. обвинувачення, тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
З цим погодитися не можна.
Так, відповідно до ст. 132 КПК України у постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено: прізвище обвинуваченого, злочин, у вчинені якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації» від 26 вересня 2007 р. N 1169 у поданні зазначаються: вид заходу, строки і місце його здійснення (житло чи інше володіння особи,  інші приміщення, земельна ділянка, транспортний засіб тощо). В цьому документі посилання на юридичну адресу відсутнє.
Посадові особи Управління Служби безпеки у Львівській області в поданні просили надати дозволу на негласне проникнення та зняття інформації з каналів зв’язку в приміщенні за адресами: вул. м. Львів, вул. Чоловського, 2, каб. № 312, або м. Львів, вул.  Стецька, 13, каб. 32.
Апеляційним судом Чернівецької області надавались дозволи на негласне проникнення та зняття інформації з каналів зв’язку в приміщеннях: вул. м. Львів, вул. Чоловського, 2, каб. № 312, або м. Львів, вул.  Стецька, 13, каб. 32.
Разом з тим, в постанові про пред’явлення обвинувачення Зваричу І.С. вказано, що він вчиняв злочини за адресою: м. Львів, вул. Саксаганського, 13.
Так, 18 грудня 2009 року Зваричу І.С. пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочинів за адресою: м. Львів, вул. Саксаганського, 13. 
Прокурори у справі, відповідно до ст. 277 КПК України за час судового слідства, прийшовши до переконання, що пред’явлене Зваричу І.С. обвинувачення потрібно змінити в частині уточнення місця злочину, мали можливість це зробити. 
За таких обставин прокурор відповідно до ст. 277 КПК України виносить постанову, в якій формує нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення. Прокурор оголошує постанову і вручає її копії підсудному і його захиснику. Постанова долучається до справи. 
Протокол судового засідання свідчить, що суд проводив судове слідство в межах пред’явленого обвинувачення (т.т. 65, 66 ,67). 
Прокурори, які підтримували державне обвинувачення, з’ясувавши в судовому процесі ці суттєві розбіжності щодо місця вчинення інкримінованих Зваричу І.С. злочинів не вважали за необхідне змінити обвинувачення. 
Уточнюючи місце вчинення злочину, суд перевищив свої повноваження чим обмежив право та законні інтереси підсудного Зварича І.С. на захист.

В ухвалі  Апеляційного суду м. Києва від 30.03.2012 зазначено, що висновок суду про доведеність Зварича І.С. у вчиненні злочинів за наведених у вироку обставин відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим та підтвердженим зібраними у встановленому порядку доказами, які є ретельно дослідженими, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.
По епізоду одержання хабара в розмірі 100 тис. доларів США у жовтні 2007 року від Залізного І.І. суд обґрунтував доведеність вини Зварича І.С. наступним:
- показаннями Залізного І.І.;
 - показаннями Олійника П.М.;
- протоколом очної ставки між Залізним І.І. та Олійником П.М.;
- показаннями свідків, які були допитані на стадії досудового слідства;
- матеріалами адміністративної справи Пустомитівського районного суду № 2а—84/2007.
- інформацією, зафіксованою на відео- й аудіозаписах, яка була одержана в результаті здійснення ОРПЗ  у порядку встановленому КПК та Законом України « Про оперативно-розшукову діяльність»;
- висновками експертів про те, що касети є оригіналами, монтажу не піддавалися;
- аудіозаписами, зробленими Залізним І.І. за допомогою  диктофону «Olympus», який в законному порядку оглянуто та визнано речовим доказом.
При цьому суд вказав, що доводи захисника, який вказував на не з’ясування обставин набуття у власність і подальшого розпорядження спірними земельними ділянками для перевірки наявності в Залізного І.І. інтересу давати хабара для прискорення їх приватизації позивачами є безпідставними, а доводи  засудженого Зварича І.С.  на предмет неможливості його зустрічі з Залізним І.І. у кабінеті Олійника П.М. у зв’язку з відсутністю останнього на роботі не беруться до уваги, оскільки спростовані наведеними доказами у своїй сукупності.
З цим погодитися не можна.
Так,  апеляційним судом не було надано належної оцінки наступним фактам.
В  матеріалах кримінальної справи є  не оригінал, а лише копія  заяви Залізного І.І.  (т. 1 а.с. 27-28). Усупереч вимогам ст. 97 КПК України та в порушення Інструкції про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян та реєстрації, обліку заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини,  затвердженої наказом Голови СБУ від 27.01.2005 № 44 із змінами, внесеними згідно з наказами Служби безпеки від 17.12.2005 № 667 та від 27.11.2008 № 864, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 16.02.2005 № 240/10520 ця заява Залізного І.І. у журналі реєстрації обліку та розгляду заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини не зареєстровано.
Якби така заява Залізного І.І. надійшла до УСБ України у Львівській області 28 листопада 2008 року, то вона мала б бути зареєстрована в Журналі реєстрації обліку та розгляду заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини та  обов’язково в цей же день передано спецповідомлення  до  Центрального апарату Служби безпеки України про звернення Залізного І.І. до УСБ України у Львівській області із заявою про вчинення головою Львівського апеляційного адміністративного суду Зваричем І.С. особливо тяжкого злочину: отримання хабара в розмірі 100 тис. дол. США.
На адвокатський запит керівництво УСБУ у Львівській області листом від 06.01.2011 № 62-14/2 – ц 11/13 поінформувало, що  оригінал заяви Залізного І.І. на двох аркушах  з іншими документами направлена в.о. Голови Служби безпеки України для прийняття рішення щодо подальшого скерування  до Генеральної прокуратури України.
Проте, і в Генеральній прокуратурі України в порушення Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв і повідомлень про злочини, затвердженій наказом Генерального прокурора України від 24.06.2004 № 66/13-ок  ця заява Залізного І.І. не зареєстрована.
При очній ставці між Залізним І.І. та Олійником П.М. встановлено, що Залізний І.І. стверджував, що принесений ним пакет він залишив в кабінеті Олійника П.М., після чого вийшов з кабінету. Олійник П.М. же вказав, що з кабінету разом з пакетом спспочатику вийшов Зварич І.С. (т.7 а.с.187-189).
Крім того, свідок Олійник П.М., перед тим як оговорити Зварича І.С. в приміщенні УСБУ у Львівській області, публічно у ЗМІ України, категорично переконував громадськість України, що ніяких хабарів Зварич І.С. не брав, ніхто Зваричу І.С. хабарів не давав, будь-які розмови про те, що Зварич І.С. брав хабарі в його кабінеті є брехнею.
Про це він стверджував, як постійний представник Президента України у Верховній Раді України в грудні 2008 року (Виступи у ЗМІ Олійника П.М. додано до матеріалів справи).
Зокрема, 19.12.2008 о 14.40 год. в ЛІГА.новини (news.liga.net/ukr) опубліковано статтю «Олійник подав до суду позов про захист честі і гідності» в якій було зазначено:
«Представник Президента у ВР Петро Олійник назвав наклепом інформацію про те, що в його службовому кабінеті (коли він був губернатором Львівської обл.) суддя Львівського апеляційного адмінсуду Ігор Зварич отримав хабар. Свою правоту він буде доводити у суді.
Як повідомили ЛІГАБізнесІнформ у прес-службі Президента, судовий позов з приводу наклепу П. Олійник вже подав».
На запит захисника до Адміністрації Президента України та  до керівництва «Ліга Бізнес інформ» щодо надання детальної інформації з цього приводу. І Адміністрація Президента і Ліга Бізнес Інформ ухилилися від надання відповідей. Проте сам факт викладений в засобах масової інформації ними не було  спростовано. Таким чином і ці обставини судом не було з’ясовано.
В матеріалах справи є пояснення Залізного І.І. від 28 листопада 2008 року, відібране співробітником спецпідрозділу БКОЗ СБ України у Львівській області Трепаком В.М. в приміщенні ПП «Майолі» в м. Львові. Пояснення міститься на чотирьох аркушах друкованого тексту, проте, дата в ньому проставлена ручкою, та крім того на останньому аркуші текст «пояснення відібрав Трепак В.М.» виконаний також ручкою. Судом не з’ясовано, чому заява Залізного І.І., датована 28 листопада 2008 року про передання ним хабара Зваричу І.С., надавалася ним 28.11.2008 в адміністративній будівлі Управління СБ України у Львівській області, а пояснення в цей же день, працівнику СБУ було відібрано від нього в цей же день в іншому приміщенні. 
Ці обставини можуть свідчити про фальсифікацію матеріалів (складання пояснення працівниками СБУ ще до 28 листопада 2008 року) (т. 1 а.с. 33-36).
Свідок Залізний І.І.  дав показання в суді показання, про те, що він слідчому казав, що коли апеляційним адміністративним судом було скасовано рішення Пустомитівського суду він звертався до народного депутата Полянича  М.М.  з проханням вплинути на Зварича І.С., щоб той повернув йому 100 тис. доларів США. (7 а.с  121)  
Проте, свідок Полянич М.М. такі показання Залізного І.І. не підтвердив і показав, що про отримання Зваричем І.С. 100 тис. доларів США від Залізного І.І. йому стало відомо із засобів масової інформації (т. 7 а.с.  192) 

Вказавши в ухвалі, що при оцінці даних доказів на предмет допустимості за критеріями, визначеними Рішенням Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року 12-рп/2011 , колегія суду виходить з того, що свідок Залізний І.І. фіксував за допомогою власного технічного засобу розмови зі свідком Олійником П.М., який не був учасником злочину, та розпочав ці дії вже після отримання Зваричем І.С. хабара й досягненням усіх пов’язаних з цим домовленостей, колегія вважає, що такі дії свідка мали ситуативний характер, та не знаходить підстав розцінювати їх як цілеспрямовані щодо збирання й фіксації доказів із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
З цього приводу слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 83 КПК України документи є джерело доказів, якщо в них викладені або засвідчені обставини, які мають значення для справи.
Документами є предмети, на яких за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо  зафіксована певна інформація ( ст. 83 в редакції Закону № 807-VI (807-17) від 25.12.2008).
Цей Закон вступив в силу з моменту його опублікування (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, N 19, ст. 261).
Аудіозаписи Залізним І.І. були зароблені до моменту прийняття зазначеного закону.
Таким чином, аудіозаписи, надані Залізним І.І., є недопустимими доказами. Висновки Апеляційного суду м. Києва, викладені в ухвалі,  в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи.  

Досліджуючи епізод оговору Зварича І.С. свідками Залізним І. та Олійником П., слідчі та суд зобов’язані були дослідити всі зустрічі та розмови даних свідків із Зваричем І.М., що зафіксовані на відеокасетах, відзнятих в службових кабінетах, в яких працював голова суду Зварич І.С. у 2008 році та всі телефонні розмови з цими свідками Зварича І.С. по 2008 рік з робочих та мобільних телефонів Зварича І.С. у вказаний в довідці Апеляційного суду Чернівецької області період.
Слідчі зобов’язані були дослідити зустрічі Зварича І.С. в його службовому кабінеті з довіреними особами Олійника О. у 2008 році, які відбувались на прохання Олійника П.М. по епізодах обвинувачення, і які відзняті на відеокасетах наявних в СБУ.
Про ці розмови по телефонах, зустрічах в службовому кабінеті голови суду, підсудний Зварич І.С. розповів в судовому засіданні.
Вони підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами (т. 19 – роздруківка телефонних контактів Зварича І.С. та Олійника П.М. (а.с. 277, т. 22 а.с. 121, т. 3 а.с. 63).
Ці покази Зварича І.С. спростовують протиречиві, взаємовиключаючі та непослідовні пояснення Олійника П.М. на досудовому слідстві.
Вважаючи доведеним факт давання хабара Олійником П.М. Зваричу І.С.  в сумі 20100 дол. США,  апеляційний суд не врахував наступне.
Так, Оболонським райсудом м. Києва не дано аналізу у вироку тому факту, який був встановлений письмовими доказами у справі про те, що 02 грудня 2008 року Олійник П.М. знаходився на роботі в Секретаріаті Президента України у м. Києві (т.11 а.с.360).
Це означає, що 02.12.08р. Олійник П.М. не міг одночасно знаходитись у м. Львові в службовому кабінеті голови Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С. та у м. Києві по місцю своєї роботи.
Судом не досліджено даний факт, а тому суд безпідставно не взяв до уваги ці докази, не спростував їх, належно не дослідив та не обґрунтував.
Ні у вироку суду, ні в ухвалі апеляційного суду  жодним чином не мотивовано на чому ґрунтується висновок про те, що П.Олійник нібито дав Зваричу І.С. хабар в розмірі 20100 дол. США, на підставі чого суду взяв за основу як доказ  показання Олійника П.М. та відхилив показання Зварича І.С.
Суд також не дав оцінки тому факту, що Олійник П.М. із заявою про давання ним хабара ні до УСБУ у Львівській області, ні до ГПУ не звертався.
Таким чином, висновок суду по цьому епізоду ґрунтується на припущеннях, які є недопустимі при винесенні вироку.
Крім того, суд у вироку безпідставно  послався на протокол пред'явлення для впізнання від 24.12.08 р. зі свідком Олійником П.М. газети "Комсомольська правда", оскільки такий відсутній у справі і не був предметом дослідження суду, як і газета "Комсомольська правда", яка також відсутня в матеріалах справи (є лише їх копії, зроблені з інших, неналежно завірених копій).

Підсудний Любашевський В.П. показав, що  його показання, наданні під час досудового слідства, він дав під тиском  слідчих ГПУ  Жербицького В.Г. та Личика С.Я.,
Про це він стверджував категорично, послідовно та постійно протягом всього судового процесу в 2010-2011 років у відкритому судовому засіданні, аргументуючи свої показання, заперечуючи факт отримання хабарів від представників ВАТ «Львівобленерго» та ВАТ «Тернопільобленерго» та передання їх голові суду Зваричу І.С. та вказав, що на досудовому слідстві оговорив  Зварича І.С. 
Оболонський районний суд м. Києва з незрозумілих причин, без жодної аргументації відмовив  в задоволенні клопотання про допит в суді в якості свідків слідчих Жербицького В.Г. та Личика С.Я.
Суд не надав належної оцінки показам свідка Любашевської І.І., допитаної в судовому засіданні. 
Крім того, в останньому слові підсудний Любашевський В.П. вибачився перед Зваричем І.С. за свої протиправні дії щодо неправдивих показань на досудовому слідстві.
Свідок Маркевич Х.М., яка представляла інтереси  ВАТ «Тернопільобенерго» в ЛААС показала, що  з Петровим в ЛААС були лише один раз. Привозила клопотання перенесення розгляду справи. Необхідності в даванні хабара при розгляді апеляції не було потреби. Ні  вона, ні хтось інший з ВАТ «Тернопільенерго» не давали хабара, принаймні їй  про це невідомо.
Відповідно до листа в.о. голови правління ВАТ «Тернопільобленерго» Юхимця І..Ю.  від 20.12.2010 № 5048/24 заступнику голови правління ВАТ «Тернопільобленерго» Петрову Віктору Володимировичу повноважень для участі у розгляді адміністративної справи (ознайомлення з матеріалами справи) № 22а-662/08 за апеляційною скаргою Тернопільської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ВАТ «Тернопільобленерго»  не надавались. 
Висновки апеляційного суду як і Оболонського районного суду м. Києва щодо отримання хабарів Зваричем І.С. через Любашевського В.П. від представників ВАТ «Львівобленерго» та ВАТ «Тернопільобленерго» є необґрунтованими.

В ухвалі апеляційного суду зазначено, що епізоди одержання хабарів Зваричем І.С. від Косенка В.О. у червні 2008 року та 07 жовтня 2008 року слід вважати доведеними, а  посилання Зварича І.С. на його омову свідком колегія вважає безпідставними.
Разом з тим, суд не взяв до уваги доводи наведені захисником засудженого Зварича І.С. в апеляції.
В судовому засіданні Косенко В.О. показав, що був затриманий та арештований в грудні 2008 року органами Управлінням СБУ у Львівській  області.  Показання щодо передачі ним хабарів Зваричу І.С. він давав слідчому, знаходячись  під арештом.
Зі слів Косенка В.О. він перебував під слідством близько 8 місяців, після чого, його звільнили, а кримінальну справу відносно нього було закрито за відсутністю складу злочину. Крім того, Косенка В.О. в суді показав, що при допиті в СБУ він втрачав свідомість та йому викликали швидку допомогу.  
Косенко В.О. професійний юрист, адвокат,  не звернувся до суду з позовом до УСБУ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Адвокат не міг просто так залишити факт свого незаконного затримання та притягнення до кримінальної відповідальності.  
З’ясування цих фактів для суду мало б важливе значення. Це сприяло  б об’єктивному дослідження обставин справи та дало відповідь на питання: чому з перших днів після порушення кримінальної справи він активно включився в його захист, а будучи позбавлений волі сам дав показання відносно Зварича І.С.  
В задоволенні клопотання захисника від 15.03.2011 про витребування інформації з УКСБУ у Львівській області щодо порушення кримінальної справи відносно Косенка В.О. органами Служби безпеки, пред’явлення йому обвинувачення, звільнення з-під варти та закриття відносно нього кримінальної справи судом було відмовлено.
 Разом з тим, саме ця інформація сприяла повного, усесторонньому та об’єктивному встановлення істини у справі.
Такими чином, показання надані Косенко В.О. в умовах позбавлення його волі є такими, що отриманні під впливом на свідка і не можуть бути належними доказами.
Косенко В.О. показав, що передав гр. 100 тис. грн. Зваричу І.С. на ремонт паркету в ЛААС. Такий факт заперечив підсудний Зварич І.С. 
Суд не обґрунтував, чому ним була надана перевага показам свідка Косенка В.О.,  а не показам Зварича І.С., незважаючи на те, що всі сумніви слід тлумачити на користь підсудного. 
Спростовуються показання Косенка В.О. і про ремонт паркету в Львівському апеляційному адміністративному суді.
Це підтверджено і листом в.о. голови ЛААС Кушнерика В.П. від 29.03.2011 № К 1919/11 в якому повідомляється, що в приймальні голови ЛААС Зварича ІВ.С. на третьому поверсі  приміщення по вул. Стецька у м. Львові під час проведення ремонтних робіт у 2008 році заміна старого паркету на новий не проводилася.
Не дослідженні як на досудовому слідстві так і на в суді всі відеозаписи зустрічей Зварича І.С. у 2008 році у службовому кабінеті голови Львівського апеляційного адміністративного суду та підсобному приміщенні з свідком Косенком В.О.
Тим самим не з’ясовано, чи велись розмови з даним свідком по справі Квака В.М. до Львівської міської Ради, чи пропонувався хабар свідком Косенком В.О. голові суду Зваричу І.С. по даній справі, чи викликав в присутності Косенка В.О. голова суду Зварич І.С. радника Гультяєва Є. та чи давав йому вказівки по даній справі, чи давав Зварич І.С. будь – які вказівки раднику Гультяєву Є. по справі Квака В.М. в приміщенні кабінету.
Якщо брати до уваги той факт, що свідок Косенко В.М. приходив у службовий кабінет голови Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С. по вул. Стецька, 13 у м. Львові до 07.10.2008 та після цієї дати, десятки раз, про що стверджував в судовому засіданні підсудній Зварич І.С., то дослідження розмов у 2008 році в його службовому кабінеті з Косенком В.О. мало б бути обов’язковим. Цього зроблено не було.
Свідок Квак В.М. показав, що потреби давати гроші за рішення його справи у Львівському апеляційному адміністративному суді не було. Розмов з Косенком В.О. щодо надання допомоги не було. За цю справу Косенко узнав випадково і не цікавився коли вона буде розглядатися, де та ким. З моменту винесення рішення судом 17.11.2008 до першого виклику його в прокуратуру Косенко В.О. розмови за ділянку не заводив ( т. 12  а.с. 120-123).