Статті І.Зварича

Форма входу

Статистика сайту

Касаційна скарга адвоката (ч.5)

Апеляційний суд зробив висновок про доведеність отримання хабара Зваричем І.С. від Даниляка С.С.

З цим погодитися не можна за наступних підстав.

Свідок Даниляк С.С. при допиті вказав, що за пропозицію Багряка А.С. передав 12 тис. дол. США для голови Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С.  

Свідок Багряк А.С. вказав, що надав Зваричу І.С. спочатку 10 тис. доларів США, а через деякий строк ще 2 тисячі дол. США.  На відео зйомці під час зустрічі зі Зваричем І.С. Багряк вказує, що саме під час цієї зустріч ним було передано 2 тис. доларів США. 

Згідно з довідкою УСБУ апаратура встановлена в службовому кабінеті голови ЛААС Зварича І.С. і підсобному приміщення працювала в цілодобовому режимі та нештатних ситуаціях не було.

Коли та при яких обставинах зі слів Багряка А.С. було передано ним Зваричу І.С. ще 10 тис. дол. США, та чому відсутні аудіо та відеозаписи про даний факт ні слідчі,  ні суд не з’ясували. З цього приводу мали б бути допитані оперативні працівники СБУ, про що заявлялося відповідне клопотання захисником, підтримане підсудним Зваричем І.С. Судом клопотання було відхилено.


По епізоду оговору Зварича І.С. свідок Мельничук О. судом не було досліджено всіх зустрічей та розмов по цьому епізоду в службовому кабінеті голови Львівського апеляційного адміністративного суду по вул. Стецька, 13 у м. Львові в жовтні – листопаді 2008 року між Зваричем І.С. та Мельничук О., які є в розпорядженні СБУ.

Слідство не дослідило всіх телефонних розмов по цьому епізоду обвинувачення у жовтні – листопаді 2008 року між Зваричем І.С. та Мельничук О.

Дослідження всіх відзнятих зустрічей та розмов Зварича І.С. у його службовому кабінеті з Мельничук О.Я. в жовтні – листопаді 2008 року та дослідження в цей період телефонних розмов між ними об’єктивно підтвердило б факт оговору Зварича І.С. в отриманні хабара від Мельничук О. Я. (т. 19 а.с. 278).

Не було досліджено усіх телефонних розмов по цьому епізоду обвинувачення Зварича І.С. з свідком, головою Львівського апеляційного господарського суду Мазовітою Б.С. в листопаді – грудні 2008 року, які спростовують висунуті Зваричу І.С. обвинувачення (т. 19 а.с. 278-279).

Свідок Мельничук в суді показала: «Зварич І.С. від мене грошей не вимагав»


В судовому засіданні було встановлено, що гроші, які, начебто, Зваричем І.С. отримані від Залізного І.І., Олійника П.М., Стасюка Я.Г., Турко Г.О., Петрова В.В. через Любашівського В.П., Косенка В.О., Даниляка С.С., Мельничук О.Я. у голови Львівського апеляційного адміністративного суду судді Зварича І.С. ні в службовому кабінеті, ні по місцю його проживання не вилучалися, не оглядалися, експертизи (дактилоскопічна, хімічна та криміналістична для з’ясування питання чи виготовлені вони підприємством, що здійснює їх випуск) по ним не проводилися. 

Українські гривні та долари США, які, начебто, отримав Зварич І.С., як речові докази у справі відсутні. 

Гроші, що вилучені по місцю проживання Зварича І.С. не є речовими доказами у цій кримінальній справі.

Всі рішення прийнятті суддями Львівського апеляційного адміністративного суду у адміністративних справах, за які, начебто, голова Львівського апеляційного адміністративного суду Зварич І.С. отримав хабарі – законні, вони набрали чинності та не скасовані ухвалами Вищого адміністративного суду України. 


Кримінальна справа за ч. 2 ст. 376 КК України була порушена відносно Зварича І.С. 18 грудня 2009 року за 12 днів до завершення досудового слідства у справі.

Сама постанова про порушення кримінальної справа складається з 13 аркушів, що не є характерним для таких процесуальних документів (постанов про порушення кримінальних справ).  В першій частині цієї постанови наводиться набір функціональних обов’язків голови Львівського апеляційного адміністративного суду, судді Зварича І.С., виписки із Законів України «Про статус суддів» та «Про судоустрій України», виписано ряд статей з Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в другій частині постанови -  фактично дублюються епізоди про отримання хабарів Зваричем І.С. через Любашівського В.П. від представників ВАТ «Львівобленерго» та ВАТ «Тернопільобленерго», які викладенні в постанові про притягнення як обвинуваченого (а.с.7-11 постанови про порушення кримінальної справи, т. 1 а.с. 286-298).

Таким чином, органом досудового слідства, ні судом не конкретизовано об’єктивну сторону злочину, не  викладено в чому ж  виразилися дії голови ЛААС Зварича І.С. та якими доказами це підтверджується. 

У вину засудженому Зваричу І.С. вмінено, що він з метою здійснення певного впливу на суддів даного суду при розгляді ними адміністративних справ,  кожної робочої середи проводив оперативні наради, на яких з вказаною метою доводив до відома суддів Львівського апеляційного адміністративного суду позицію Вищого адміністративного суду України, Верховного Суду України та одночасно свою позицію з приводу вирішення тих чи інших судових спорів колегіями суддів апеляційного адміністративного суд. 

Проте, ці факти не заперечував і  Зварич І.С. Навпаки, і він і документи, що є у справі свідчать про дії голови Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С, були направлені на організацію належної роботи суду, планомірне розподілення справ суддям, вдосконалення роботи суду. 

Згідно з наказом голови Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С. від 04.04.2007 № 12 з метою належної організації роботи суду, запобігання безпідставного розгляду справ, створення спеціалізації в роботі судів та передачі справ суддям в порядку черговості були створені три колегії:

- з розгляду справ, пов’язаних зі скаргами, щодо проходження публічної служби та за зверненнями фізичних осіб  в складі суддів Улицького В.З.(координатор), Багрія В.М., Обрізка І.В. та Онишкевича Т.В.;

- з розгляду справ, що виникають з податкових відносин, та за зверненнями юридичних осіб у складі Любашевського В.П. ( координатор) Яворського І.О.,  Довгополова О.М. та Носа С.П.;

- з розгляду справ, пов’язану з прийняттям рішень органами місцевого самоврядування влади, посадових осіб цих органів, їх дій чи бездіяльності в складі судді Олендеря І.Я., Кушнерика М.П., Зварича І.С. та Пліша М.А.

Крім того, в цьому наказі було визначення день  для проведення нарад та навчань – середа з 10 до 13 годин.

Це і є доказом того, що голова суду Зварич І.С. ставив за мету налагодити, організувати роботу колективу суду, втілити передові методи організації праці ?

Зі свідчень підсудного Зварич І.С. про проведення ним  нарад щосереди  про організацію роботи суду, стиль та  методи його керівництва як голови ЛААС Зварича І.С. було відомо і Вищому адміністративному суду України. Саме керівництво ВАСУ внесло подання Президенту України про присвоєння Зваричу І.С. звання «Заслужений юрист України».

Голова ВАСУ Пасенюк  О.М. в листі від 09.03.2011 № 312/10/13-11 поінформував, що Вищому адміністративному суду України не були відомі факти неправомірних втручань колишнього голови  Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С.  протягом 2006-2008 років у роботу суддів Закарпатського , Волинського, Тернопільського, Хмельницького, Чернівецького, Івано-Франківського, Рівненського та Львівського окружних суддів з метою перешкоджання виконання суддями цих судів службових обов’язків, пов’язаних із розглядом справ чи впливу на винесення ними рішень у справах, що перебували у провадженні зазначених судів.

Аналогічні листи на запити захисника підсудного надійшли з окружних судів та з Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційний суд не обґрунтував, чому самі ці докази не були прийняті до уваги.


В судовому засіданні Зварич І.С. пояснив суду, що 11.03.09 він не подавав заяви,  копія якої є в матеріалах справи та жодного відношення до неї не має, вказавши при цьому, що копія у справі є зміненою, підробленою по формі, його заяви, поданою 14 березня 2009 року.

11.03.2009 року Зварич І.С. подав заяви заступнику Генерального прокурора України Кузьміну Р.Р. на ім'я Генерального прокурора Медведька О.І. на їх прохання, в присутності помічника  заступника Генерального прокурора України. 

В Генеральній прокуратурі України заяви від імені Зварича І.С. не зареєстровано, що було встановлено в судовому засіданні.

У зв’язку з цим, Оболонський районний суд м. Києва незаконно у вироку, як на доказ вини підсудного Зварича І.С. у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 2 ст. 383 КК України, послався на його заяву  від 11.03.09р.

Як вказав Зварич І.С., такої заяви в природі не існувало, вона не досліджувалась в судовому засіданні, а тому суд незаконно послався як на доказ, який не досліджувався в судовому засіданні.

Крім того, суд безпідставно відмовив підсудному Зваричу І.С. в задоволенні клопотання про витребування з ГПУ його заяв від 11.03.09, поданих ним Кузьміну Р.Р. на ім'я Медведька О.І., та в допиті цих осіб у судовому засіданні в якості свідків з метою з'ясування подачі ним 11.03.09р. заяв, місце знаходження цих заяв, прийняття рішень по цих заявах.


Дослідження всіх відеозаписів подій, які відзняті в службовому кабінеті голови Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С. у 2008 році і які є в розпорядженні СБУ, могло б підтвердити та об’єктивно встановити, чи вирішувались на нарадах суддів, президії Львівського апеляційного адміністративного суду питання передбачені справ у випадку виробничої необхідності від суддів Носа С.П., Онишкевича Т.В. з метою вчасного розгляду справ, від суддів Шавеля Р.М., Обрізка І.М. інших суддів, хто і чому ініціював такі питання передачі справ, як приймалось рішення з цих питань, чи втручався в роботу, службову діяльність суддів голова суду Зварич І.С., чи питання передачі справ ініціювалось самими суддями, чи ображав на нарадах суддів, чи погрожував їм Зварич І.С.

При дослідженні відеозаписів подій у 2008 році в кабінеті голови Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С. могло бути встановлено, як саме обговорювались на нарадах з суддями, окремо з суддями спірні категорії справ з участю голови суду Зварича І.С., чи давав вказівки Зварич І.С. суддям у конкретних справах, зокрема чи давав він вказівки у справах, що відносяться до епізодів обвинувачення, чи повідомляли йому судді до розгляду справи в складі колегії в судовому засіданні, яке саме рішення в конкретній справі прийме колегія суддів.

Всі ці наради та розмови відбувались в службовому кабінеті голови Львівського апеляційного адміністративного суду і є в розпорядженні СБУ.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року № 811. втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв'язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання. Рішення винесені у справах ВАТ «Львівобленерго» та ВАТ «Тернопільобленерго» є законними, вони не відмінені касаційною інстанцією і вступили в законну силу;

- в судовому засіданні Оболонського районного суду м. Києва  підсудний Любашевський В.П. вказав, що  голова ЛААС Зварич В.П. не втручався в його службову діяльність, ніколи та ні в якій формі не перешкоджав здійсненню ним владних повноважень судді ЛААС, а на досудовому слідстві він оговорив його;

-  ні суддя Онишкевич Т.В., ні члени колегії - судді Багрій В.М. та Обрізко І.М., інші судді ЛААС не давали показань про те, що голова ЛААС Зварич І.С. втручався в їх  діяльність, шляхом (прохання, вимоги, вказівки, погрози, підкупу, насильства, критики судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв'язку з її розглядом тощо) або яким-небудь іншим чином.


Як встановлено з матеріалів кримінальної справи, службова діяльність Зварича І.С., як голови суду, протягом березня –листопада 2008 року була під цілодобовим контролем Управління СБУ у Львівській області (негласне проникнення в службове приміщення голови суду, зняття інформації з каналів зв’язку, проведення відеознімання в цілодобовому режимі) та документувалася. 

Працівникам спецслужби, начебто, було відомо про отримання Зваричем І.С. хабарів, зокрема, 7-8 жовтня 2008 року від Косенка  та Любашівського В.П.

Разом з тим, Оболонський районний суд м. Києва не з’ясував чому та за яких правових підстав органи УСБУ  у Львівській області не було вжито заходів по затриманню голови Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С. на місці вчинення злочину, службова діяльність якого здійснювалася відео зйомкою в цілодобовому режимі.

Апеляційним судом також не надано належної правової оцінки тому факту, що  підставою для порушення кримінальної справи відносно голови Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С. 02.12.2008 стали не матеріали, отримані за результатами проведення  оперативно-розшукових заходів в рамках ОРС «Масони», а неналежно оформлена заява (є копія, не зареєстрована в Журналі реєстрації обліку та розгляду заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, згідно з наказами Служби безпеки від 17.12.2005 № 667 та від 27.11.2008 № 864, не відібрана відповідна підписка відповідно до ч. 2 ст. 97 КПК України) Залізного І.І. в якій він повідомляв про вчинений злочин річної даності. 

Не можна погодитися з висновком апеляційного суду про те, що заява Залізного І.І. була прийнята і зареєстрована у встановленому чинним законодавством порядку (аркуш 46 ухвали).


Згідно з ст. 369 КПК України вирок підлягає скасуванню, коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Не усунення зазначених суперечностей визнається істотними порушеннями кримінально - процесуального закону і тягне скасування вироку.

Невідповідність висновків суду  фактичним обставинам справи могла вплинути на вирішення питання про невинуватість підсудного.

Апеляційний суд м. Києва в своїй ухвалі від 30 березня 2012 року не звернув увагу на такі порушення кримінально-процесуального законодавства Оболонським районним судом м. Києва. 

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» N 5 від 29.06.90 {із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93;N 12 від 03.12.97; N 6 від 30.05.2008), встановивши при розгляді справи факти незаконного притягнення громадян до кримінальної відповідальності, арешту чи інших порушень їх прав і законних інтересів, допущені під час дізнання чи попереднього слідства, суд відповідно до статей 23-2, 340 КПК України повинен винести окрему ухвалу (постанову), якою звернути увагу прокурора на факти порушення закону для вжиття відповідних заходів.

Така окрема ухвала була винесена колегією суддів та в якій звернуто увагу Генеральної прокуратури України і Служби безпеки України на необхідність перевірки даних, які можуть вказувати на порушення посадовими особами Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України принципу презумпції невинуватості обвинуваченого Зварича І.С., закріпленого в ст. 62 Конституції України, ст. 2 КК України, ст. 15 КПК України та в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (т. 68 а.с. 241-244). 


Згідно з ч.1, 2 ст. 355 КПК України особа, яка подала апеляцію має право доповнити, змінити або відкликати її.

Внесення дол. апеляції змін, які тягнуть за собою погіршення становища засудженого за межами строків на апеляційне оскарження не допускається.

В порушення цієї норми кримінально-процесуального кодексу України апеляційний суд прийняв апеляцію Любашевського В.П. після початку апеляційного розгляду, що не мав права робити, оскільки цим самим було порушено права засудженого Зварича на захист. 

  Вважаю,  що апеляційним судом  не надав належної оцінки  істотному порушенню  норм кримінально-процесуального кодексу України, про які зазначено в апеляціях захисника та засудженого Зварича І.С., не спростував їх в ухвалі. 

Відповідно до ст. 64 КПК України при проведенні досудового слідства та розгляду справи в суді підлягають доказуванню  подія злочину (час. місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину та мотиви злочину.

Вважаю, що висновки суду про те, що розслідування і судовий розгляд справи проведені повно, всебічно і об’єктивно, без істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, а також, що судом вжито всіх  передбачених законом заходів для належного дослідження і оцінці доказів, внаслідок чого суд обґрунтовано визнав доведеним обвинувачення Зварича І.С. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України (у редакції від 05 квітня 2001 року), ч. 2 ст. 368 КК України (у редакції від 05 квітня 2001 року), ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 383 КК України не відповідає фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд не навів переконливих мотивів із приводу того, чому взяв до уваги одні докази та відкинув інші, не критично оцінив показання свідків-заявників про давання хабарів Зваричу І.С., матеріали за результатами оперативно-розшукових заходів, та висновки судово - фоноскопічних експертиз.

Дотримуючись принципу недопустимості обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність або невинуватість підсудного Зварича І.С., враховуючи, що всі сумніви відносно доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного, враховуючи, що всі зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення суд повинен був прийти до висновку про необхідність постановлення у даній справі виправдувального вироку відносно Зварича І.С. 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 48, 383, 384, 386, 396, 398 та 400-1  Кримінально-процесуального кодексу України,


п р о ш у :


1. Касаційну скаргу задовольнити повністю.


2. Скасувати обвинувальний вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19 вересня 2011 року, яким засуджено Зварича Ігоря Степановича за ч. 3 ст. 368 КК України (у редакції від 05 квітня 2001 року), ч. 2 ст. 368 КК України (у редакції від 05 квітня 2001 року), ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 383 КК України до 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді та посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в державних установах строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, що перебуває у його власності та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30.03.2012, якою вирок залишено без зміни і закрити справу відносно Зварича І.С. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК України (за відсутності події злочину).


Додатки:

1. Копія угоди про надання правової допомоги від  02.04.2012.

2. Копія свідоцтва про право на заняття  адвокатською діяльністю.

3. Копія вироку Оболонського районного суду м. Києва від 19.09.2011.

4. Копія ухвали Апеляційного суду м. Києва від 30.03.2012.

5. Касаційна скарга - 4 примірники.

 

Захисник С.А.Цвєтінський                 05 травня 2012 року