Статті І.Зварича

Форма входу

Статистика сайту

Касаційна скарга Зварича І.С. (Розділ ІІІ)

ІІІ. Інші істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону судами першої та апеляційної інстанції.

У своїх поясненнях суду першої інстанції, апеляційному суду під час розгляду апеляції, в дебатах я дав чіткі покази по кожному епізоду обвинувачення.

Крім цього, в судах двох інстанцій я надав свої покази у письмовому вигляді.

І в усних, і в письмових поясненнях я чітко вказав на алібі! по кожному епізоду обвинувачення.

Зокрема:

1. По епізоду оговору мене І.Залізним алібі стосувалось неможливості мого перебування у жовтні 2007 року в службовому кабінеті голови ЛОДА П.Олійника, розписавши по кожному дню жовтня 2007р.!

Покликання апеляційного суду на те, що П.Олійник був на роботі згідно табелю виходу на роботу у жовтні 2007р. суперечать показам самого П.Олійника, які він дав на досудовому слідстві! (т.7, а.с.166-177).

Табель виходу на роботу не спростовує моє чітке алібі того, що я не був і об’єктивно не міг бути в жовтні 2007р. в кабінеті П.Олійника!

Жоден зі свідків, працівників ЛОДА, не давали показів на досудовому слідстві про те, що в жовтні 2007 року я був у кабінеті П.Олійника.

Суд першої інстанції відмовився допитувати цих свідків у суді, а тому є безпідставним покликання апеляційного суду, як на доказ мого можливого перебування в кабінетах П.Олійника, відповідь на досудовому слідстві свідка Гуркіної О.Ю. – що допускає можливість мого візиту до П.Олійника.

Таке можливе допускання свідка в показах, даних на досудовому слідстві, та оголошених з порушенням вимог ст.306 ч.2 КПК України у суді, не спростовує мого алібі!, суперечить вимогам ч.3 ст.62 Конституції України.

2.По епізоду оговору мене свідком П.Олійником, я чітко зазначив у апеляції факт знаходження П.Олійника 02 грудня 2008 року у м.Києві на роботі в Секретаріаті Президента України.

Це чітко доведено письмовими доказами, які є в матеріалах справи (т.11, а.с.360-362).

Так як П.Олійник 02.12.08р. був у м.Києві на роботі, то відповідно він не міг 02.12.08р. в робочий час бути в моєму службовому кабінеті №12 по вул.Стецька,13 та вручити, нібито, мені хабар!

Це явне протиріччя не усунуто на досудовому слідстві!

В судовому засіданні суду першої інстанції я чітко про це зазначив та аргументував факт відсутності отримання хабара від П.Олійника, як 02.12.08р., так і в інші дні!

У вироку суд не провів аналізу даним письмовим доказам, які підтвердили моє алібі по цьому епізоду.

Апеляційний суд також проігнорував наявність у мене алібі по цьому епізоду обвинувачення, не проаналізував його, не дав юридичної оцінки, не спростував в ухвалі.

3. В судовому засіданні встановлений факт дачі неправдивих пояснень Косенком В. про видуману ним передачу нібито мені 100 тис. грив. на паркет у ЛАА Суді в червні 2008 р.

При цьому В.Косенко переконував у показах, що в день передачі мені грошей він перебував саме в приймальні голови ЛАА Суду по вул.Стецька,13 у м.Львові, бачив відсутність паркету і був переконаний в тому, що дає гроші на паркет, який в послідуючому був покладений у приймальні.

Письмовими доказами, долученими в матеріалах справи, показами свідків підтверджено в суді моє алібі неможливості зустрічі з В.Косенком у червні 2008р. в приймальні голови суду та відсутності в той час там паркету!, а отже і отримання від В.Косенка хабара 100 тис.гривень.

Аналізуючи дані обставини, суди двох інстанцій умисно зробили невірний висновок про те, що саме наявність паркету у приймальні голови суду у червні 2008 р. є доказом того, що 100 тис. гривень, які, нібито, мені вручив Косенко В., я не передав на ремонт приміщення, а привласнив?!

Тим самим, суди не проаналізували, не дали юридичної оцінки, не спростували очевидного, реального факту: відсутності самої передачі мені від Косенка В. 100 тис. гривень у червні 2008 р. в приймальні суду!

Моє алібі судами не спростовано.

4. По епізоду оговору мене свідком А.Багряком, щодо передачі, нібито, мені у вересні-жовтні 10 тис.дол.США, а у листопаді 2000 дол.США, я у своїх поясненнях судам двох інстанцій навів чітке, аргументоване алібі неможливості моєї зустрічі з А.Багряком у вересні-жовтні 2008р. у службовому кабінеті ЛАА Суду.

Це алібі підтверджено письмовими доказами, поясненнями свідків!

Суд першої інстанції, апеляційний суд, не проаналізували надані суду докази, не дали їм юридичної оцінки, не спростували їх.

Суди не звернули уваги, проігнорували мої письмові пояснення, надані суду першої та апеляційної інстанції, в яких я вказував алібі!

5. По епізодах оговору мене свідками Любашевським В., Мельничук О. моїм алібі були відеозаписи моїх зустрічей з цими свідками на протязі 2008р. у службових кабінетах судді, голови Львівського ЛАА Суду, №12, №13 по вул.Стецька,13 у м.Львові, а не тільки короткі, змонтовані відеосюжети, що були у справі.

У випадку законності цих відеознімань з фігурантами у справі, на них чітко зафіксовано події, які є моїм алібі не тільки у цих двох епізодах, але й у всіх вмінених мені епізодах за ст.368 ч.2, ст.368 ч.3, ст.376 ч.2 КК України.

Суть цього алібі полягає в тім, що під час багаточисленних моїх зустрічей в службових кабінетах з свідками: В.Любашевським, О.Мельничук, А.Багряком, В.Косенком жодних обговорень про будь-яку зацікавленість, в тому числі й грошову, у справах не було, вмінені мені справи, обставини не були ніколи предметом обговорення!

Ці відеозаписи є чітким, об’єктивним доказом моєї невинуватості!

Умисна їх відсутність у справі є доказом порушення мого права на захист.

У зв’язку з цим, твердження апеляційного суду про те, що відсутність відеозаписів про всі події з фігурантами, свідками у справі, не впливає на доказовість моєї вини, - є невірними та незаконними.

Порушенням мого права на захист та ігнорування судами мого алібі є небажання суду дослідити належно мій записник про події у 2008 р. у ЛАА Суді з фігурантами подій.

Факт небажання досліджувати ці докази є підтвердженням порушення мого права на захист!

Порушення мого права на захист є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, у зв’язку з чим судові рішення підлягають до скасування!

Крім вищеозначеного слід відмітити очевидні неправильні, незаконні покликання апеляційного суду в ухвалі, яким суд дає невірне тлумачення закону.

Зокрема, згідно винесених на досудовому слідстві постанов про порушення кримінальних справ відносно мене по епізодах засудження мене за ст.368 ч.2,3, ст.383 КК України, приводами для таких порушень були нібито заяви свідків: І.Залізного, А.Багряка, О.Мельничук, В.Любашевського, Я.Стасюка, Г.Турко, В.Петрова, С.Даниляка, які нібито були подані в ГПУ в передбаченому законом порядку.

Проте, в матеріалах справи такі заяви відсутні, в ГПУ такі заяви ніколи не реєструвались, суд в засіданні таких заяв не досліджував.

Намагаючись приховати ці порушення, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що свідки давали покази слідчим і їх покази відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.94 КПК України є самостійним приводом для порушення кримінальної справи.

Звертаю увагу касаційного суду на те, в постановах про порушення кримінальних справ відносно мене вказані заяви цих свідків, як приводи до порушення, а не покази свідків.

Заяви  відсутні у справі! Їх реєстрація не проводилась в ГПУ! До того ж, порядок прийняття усних повідомлень про злочин представником влади визначений ч.1 ст.95 КПК України.

В даному випадку цей порядок не був дотриманий!

Покликання апеляційного суду на те, що не потрібно виносити постанов про порушення кримінальної справи за окремими епізодами, грубо суперечить ст.97,98 КПК України.

Відсутність постанови про порушення кримінальної справи по конкретному епізоду обвинувачення, за конкретною статтею КК України позбавляє права особи на оскарження дій слідчого чи прокурора в суді!!!

Такі дії були би грубим порушенням мого права на захист!

Крім того, невірним та незаконним є тлумачення апеляційного суду ст.46 КПК України, що стосується відмови від захисника.

Суд помилково аргументував свою ухвалу вимогами ст.45 КПК України, де слідчий вправі відмовити в задоволенні заяви про відмову від захисника.

Органи слідства, незаконно відмовивши мені в задоволенні заяви про відмову від захисника, лише штучно створювали видимість наявності у мене захисників, які не знайомились із справою самі та зі мною, не надавали юридичної допомоги з 27 квітня 2009р. по 16 червня 2009 р.!!!

Реально, об’єктивно в мене не було захисників у цей період на досудовому слідстві.

В цьому полягає порушення мого права на захист!

У зв’язку з цим судові рішення підлягають до скасування!

Крім цього, на досудовому слідстві я подавав заяви про порушення кримінальних справ відносно слідчих, прокурорів, які в процесі розслідування справи вчинили відносно мене злочини (Р.Кузьміна, В.Жербицького, С.Личика та інших) у визначеному ст.ст.94,95,97 КПК України порядку.

Ці заяви знаходяться в матеріалах справи.

Мої заяви не розглянуто службовими особами ГПУ у встановленому КПК України порядку, по них не прийнято було законних рішень у вигляді постанов.

Мені не було надано копій постанов для оскарження.

Службові особи ГПУ лише направляли мені відповіді у вигляді листів, що суперечить вимогам КПК України.

Таким чином, я був позбавлений можливості оскаржити в суд постанову службової особи ГПУ про відмову в порушенні кримінальної справи.

У зв’язку з цим, службові особи ГПУ діяли незаконно, порушили моє право на захист, так як відповіді у вигляді листів, не могли бути предметом оскарження до суду.

Тим самим, істотно порушені вимоги кримінально-процесуального закону!

Одночасно, звертаю увагу касаційного суду на те, що в матеріалах справи наявні письмові докази у вигляді характеристик мене, як про учня восьмирічної школи, студента технікуму, військовослужбовця строкової служби, студента університету, судді районного, обласного, апеляційного судів, голови Львівського апеляційного адміністративного суду.

Все моє життя, вся моя трудова діяльність правдиво та об’єктивно відображені в цих характеристиках, грамотах, Почесних грамотах, державних нагородах, зверненнях церковних діячів, характеристиках з місця проживання.

Всі вони виключно позитивні.

Основне у них те, що, починаючи з 1969 року по 2008 рік (майже 40 років!) я чесно і добросовісно навчався у школі, технікумі, університеті.

З честю та гідністю виконав свій військовий, інтернаціональний обов’язок перед суспільством і Вітчизною.

Працюючи на посаді судді з 1988 р. по 2008р. я неодноразово заохочувався за багаторічну бездоганну роботу у судовій системі, високий професіоналізм, заслуги у здійсненні правосуддя, забезпечення захисту прав і свобод громадян.

У зв’язку з цим, висновки двох судових інстанцій про те, що я у жовтні-грудні 2008р. вчинив злочини, у зв’язку з чим мені необхідно і достатньо 10 років в тюрмі виправлятися і перевиховуватися – є надуманими, нічим необґрунтованими, в їх основі є сфальсифікована відносно мене кримінальна справа!!!

Я четвертий рік знаходжусь під вартою в різних тюрмах України. У зв’язку з цим та через похилий вік в мене значно погіршився стан здоров’я.

Згідно заключень лікарів, медичних комісій я хворію гіпертонічною хворобою ІІ ст., в мене ішемічна хвороба серця, атеросклероз аорти. Все це значно ускладнилось внаслідок тривалого, незаконного! тримання мене під вартою.

Крім цього, прошу касаційний суд звернути увагу на неоднакове застосування кримінального закону судами двох інстанцій щодо подібних суспільно-небезпечних діянь, та грубе порушення судами ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду справ!

Належно аргументовані мною істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування закону судами двох інстанцій – є очевидними і реальними.

Саме тому при подачі касаційної скарги, руху справи в касаційній інстанції, прошу зупинити виконання судового рішення до розгляду скарги в суді.

 

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.3,19,29,55,62,126 Конституції України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.15,161,21,22,26,38,43,44,46,47,п.4 ч.1 ст.54, ст.ст.57,58,60,65,66,88,881,882,94,95,97,98,173,177,186,188,

ст.ст.212-222,234,236,255,257,261,281,306,355,359,377,384,385,388,391,396,

п.1,2 ч.1 ст.398, ст.4001 КПК України,

прошу суд:

 

1.                  Вирок Оболонського районного суду м.Києва від 19-20 вересня 2011р., яким мене засуджено на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна – скасувати.

2.                  Ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 30 березня 2012 р., якою залишено без змін вирок Оболонського районного суду м.Києва від 19-20.09.2011р. – скасувати, а справу закрити за відсутністю подій злочинів.

3.                  Справу в частині засудження мене за ст.368 ч.2, ст.376 ч.2 КК України по епізоду оговору Любашевським Вячеславом Полікарповичем направити на додаткове розслідування Генеральному прокурору України.

4.                  Зупинити виконання судового рішення до розгляду справи в суді.

5.                  Доставити мене в касаційний суд для дачі пояснень по суті поданої касаційної скарги!

Додатки:

           Належно завірена копія вироку Оболонського районного суду м.Києва від 19.20.09.2011р. – 1 шт.

           Належно завірена копія ухвали Апеляційного суду м.Києва від 30.03.2012р. – 1шт.

           Клопотання – 2 шт.

 

15 квітня 2012 року                                                                            І.Зварич



НАЗАД (до Змісту Касаційної скарги)