Статті І.Зварича

Форма входу

Статистика сайту

Касаційна скарга Зварича І.С. (Розділ І) (п.12-17)

12) Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на той факт, що суд першої інстанції умисно не розглянув мої зауваження на протокол судового засідання від 27.11.2011р.!

Ці зауваження знаходяться в матеріалах справи нерозглянутими!

Дані зауваження були подані у вигляді доповнень у зв’язку з об’ємністю протоколу судового засідання і в зв’язку з тим, що суд не виконав вимог, передбачених п.15 ч.3 ст.87 КПК України.

Про це я чітко зазначив у додатку до апеляції від 22.01.12р., але апеляційний суд просто проігнорував мої аргументи з цього приводу.

Суд першої інстанції не вправі був залишати без розгляду мої зауваження на протокол судового засідання, беручи до уваги роз’яснення, які дав Пленум Верховного Суду України у п.21 Постанови від 04.06.1993р. №3 із змінами від 30.05.2008р. №6.

У зв’язку з цим ухвала апеляційного суду підлягає до скасування.

Крім цього, з метою належної аргументації апеляції, у зв’язку з надзвичайно великою кількістю судових засідань (біля 100), великою об’ємністю протоколу судового засідання (3 томи), я і мій захисник адвокат Цвєтінський С.А. неодноразово звертались до суду першої інстанції з клопотаннями, письмовими заявами про надання копії технічного запису.

Проте, головуючий суддя Дев’ятко В.В. без жодної мотивації відмовив у видачі копії технічного запису.

Видача копії технічного запису передбачена ст.88ч.2 КПК України.

Крім цього, у зв’язку з неповнотою та неправильністю протоколів судових засідань від 30.09.10р., 19.10.10р. - я подав 19-20.09.11р. зауваження на протоколи судових засідань.

Але зауваження на протокол судового засідання від 30.10.10р. були розглянуті судом, який не слухав справи у попередньому розгляді 30.10.10р. Ухвала була винесена з порушенням таємниці нарадчої кімнати.

Про це я чітко зазначав у апеляції від 22.01.12р.

Тобто, зауваження на протокол судового засідання від 30.10.10р. судом першої інстанції в передбаченому законом порядку не розглянуті, а суд апеляційної інстанції проігнорував ці порушення.

До того ж, при розгляді зауважень на протокол судового засідання 14.11.11р. та 10.01.12р. я заявляв клопотання про відтворення технічного запису судового засідання з метою переконати суддів у неправильності і в неповноті в багатьох суттєвих моментах протоколу судового засідання від 19.10.10р. – 20.09.11р.

Проте, всупереч вимогам ч.1 ст.882 КПК України колегія суддів двічі проігнорувала мої клопотання та письмові заяви про відтворення технічного запису судового засідання!

Про це я чітко зазначив у апеляції на вирок.

Суд апеляційної інстанції проігнорував ці порушення мого права на захист, не спростував їх, не дав цим порушенням юридичної оцінки!

У зв’язку з наведеними істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального кодексу судові рішення двох інстанцій підлягають до скасування!

13) Оскаржувані мною судові рішення підлягають до скасування у зв’язку з тим, що під час досудового слідства було порушено порядок притягнення мене, як судді, до кримінальної відповідальності без дозволу на те Верховної Ради України!

Така вимога випливає з аналізу Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №19-рп/2004.

Зокрема, не були враховані положення ч.2 ст.13 Закону України «Про статус суддів» у редакції від 15.12.92р., яка діяла до 08.10.99р., що судді не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності і взяті під варту без згоди Верховної Ради України.

Покликання двох судових інстанцій на те, що це не передбачено в резолютивній частині Рішення від 01.12.04р. та не ґрунтується на вимогах закону, - є помилкове та антиконституційне.

Звертаю увагу касаційного суду на те, що правові позиції Конституційного Суду України викладаються як в мотивувальній, так і в резолютивній частині рішення, які мають однакову юридичну силу і є обов’язковими до виконання.

Про це я аргументовано вказав у апеляції від 25 жовтня 2011р.

Саме тому Конституційний Суд України в Рішенні №19-рп/2004 в п.4.1 абзац 7 мотивувальної частини Рішення вказав, що зниження рівня гарантій незалежності суддів у разі прийняття нових законів є неприпустимим.

Отже, якщо конкретна гарантія незалежності суддів, притягнення до кримінальної відповідальності за згодою Верховної Ради України, була вказана в Законі України «Про статус суддів» від 15.12.92р., то при всіх наступних внесеннях змін в цей Закон, чи прийнятті інших законів, які регулюють ці правовідносини, упущення вищеозначеної гарантії є неприпустимим.

Верховна Рада не давала згоди на притягнення мене до кримінальної відповідальності.

У зв’язку з цим пред’явлення мені обвинувачення, як і судді Любашевському В.П., - було незаконним.

Апеляційний суд м.Києва зробив невірний висновок в ухвалі про те, що не ґрунтується на вимогах закону притягнення судді до кримінальної відповідальності без згоди Верховної Ради України.

Цей висновок суперечить ч.2 ст.13 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.92р. та роз’ясненням Конституційного Суду України №19-рп/2004, його мотивувальній частині – абз.6,7 п.4.1, абз.1,4,5 п.4.2.

Таке мотивування судів першої та апеляційної інстанцій суперечить вимогам ч.1,2 ст.126 Конституції України.

Саме тому означені судові рішення (вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду) є незаконними та антиконституційними і підлягають до скасування.

14) Прокурор, підсудний, його захисник користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом – ст.161 КПК України.

Ці вимоги зазначені і в ст.261 КПК України.

Проте, на досудовому слідстві, в судах першої та апеляційної інстанції було грубо порушено органом слідства та судами принцип змагальності і диспозитивності, допущено дискримінацію мого права у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

1.    Незаконно, безпідставно мені та захисту було відмовлено у витребуванні, приєднанні до справи та дослідженні (в тому числі і експертному) всіх відеозаписів подій, що відбувались у каб.12, каб.13 по вул.Стецька,13 у м.Львові у 2008р., записаних на оригінальних носіях інформації, в разі законності таких дій, з фігурантами подій.

Тим самим я був позбавлений можливості переконати орган слідства та суди у своїй невинуватості на підставі відеоінформації.

2.    Незаконно, без жодного мотивування та аргументації мені та захисту було відмовлено в можливості довести свою невинуватість шляхом допиту свідків у справі, як тих, що вказані були в додатку до обвинувального висновку, так і тих, які я та мій захисник у письмових клопотаннях просили допитати.

Така дискримінація моїх прав створила нерівні можливості у суді при дослідженні та доведенні переконливості доказів відносно інкримінованих мені дій.

Суд створив належні умови доведення переконливості доказів лише стороні обвинувачення!

Натомість, сторона захисту (я і адвокат) були позбавлені судом можливості надати суду належні докази моєї невинуватості шляхом допиту свідків.

Дане порушення я належно мотивував у своїй апеляції.

Суд апеляційної інстанції не дав юридичної оцінки цим очевидним порушенням мого прва на захист, не проаналізував їх в ухвалі, а просто проігнорував!

3.    Орган досудового слідства та суди двох інстанцій незаконно відмовили мені та захисту дослідити в закритій частині судового процесу ОРС-1282, заведену відносно мене УСБУ у Львівській області.

Такі клопотання заявлялись у зв’язку з суперечностями, взаємовиключними по своїй суті інформаційними листами судді Черновського О.К. про час, місце, види ОТЗ, на які нібито давались дозволи відносно громадянина Зварича І.С. у 2008р.

В разі дослідження матеріалів ОРС-1282 було би встановлено факт фальсифікації інформації в листах О.К.Черновського, відсутність в постановах від 28.03.08р. №45 ЦТ та 16.09.08р. №229ЦТ дозволів на негласне проникнення у 2008р. в каб. №12 та №13 по вул.Стецька,13 у м.Львові, встановлення там спецапаратури та відсутність дозволу на відеознімання в цих кабінетах судді Зварича І.С.

Незаконні відмови слідчих та суду грубо порушили моє право на захист.

4.    Моє право на захист було грубо порушено безпідставною, нічим не мотивованою відмовою дослідити в суді мій записник, який я вів у 2008 році, та який знаходився у мене вдома по місцю мого проживання.

Даний записник був наданий суду адвокатом Цвєтінським С.А. з метою дослідження, необхідності проведення судових почеркознавчих чи інших експертиз записів, зроблених мною в даному довіднику у 2008 році, що стосувались епізодів вміненого мені обвинувачення.

В довіднику знаходились записи, які мали важливе значення для правильного прийняття рішення судом.

Апеляційний суд проігнорував дане порушення, не дав йому оцінки та аналізу в ухвалі.

В апеляції на вирок я детально мотивував по кожному епізоду обвинувачення безпідставність та неаргументованість відмови слідства та суду у витребуванні необхідної інформації з Львівського апеляційного адміністративного суду, Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України.

Однак, апеляційний суд не дав жодної юридичної оцінки цим порушенням, не обгрунтував у своїй ухвалі законність підстав відмови в задоволенні моїх клопотань та адвоката Цвєтінського С.А..

Вищеозначені обставини свідчать про очевидну дискримінацію моїх прав у суді, відсутність належного аналізу цих порушень в ухвалі апеляційного суду, чим було порушено моє право на захист.

Такі порушення є істотними, а тому рішення судів відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.370 КПК України підлягають до беззаперечного скасування.

15) Згідно вимог ч.1 ст.355 КПК України – до початку розгляду справи в апеляційному суді особа, яка подала апеляцію, має право доповнити свою апеляцію.

Внесення до апеляції змін, які тягнуть за собою погіршення становища засудженого за межами строків на апеляційне оскарження не допускається – ч.2 ст.355 КПК України.

Проте, розпочавши розгляд справи, Апеляційний суд м.Києва 17 лютого 2012р. запропонував Любашевському В.П. подати доповнення до раніше поданої ним апеляції, та переніс розгляд справи на 27.02.2012р.

27.02.2012р. Апеляційний суд м.Києва продовжив розгляд справи та вручив мені доповнення до апеляції Любашевського В.П.

В доповненнях Любашевський В.П. уточнив свої апеляційні вимоги, мотивуючи їх обставинами, які не були предметом дослідження суду першої інстанції та погіршували моє становище.

З приводу цих обставин апеляційний суд не проводив судового слідства.

Дії апеляційного суду були незаконними. У зв’язку з цим, я вимушений був подати апеляційному суду заперечення на доповнення до апеляції Любашевського В.П., датованої ним 20.02.2012р.

Одночасно, я подав доповнення до апеляції, в якій вказав, що зміна, уточнення Любашевським В.П. своєї апеляції від 20.02.2012р. погіршує моє становище та змушує мене змінити по суті свою позицію до вироку в частині засудження мене по епізоду оговору Любашевським В.П.

Зокрема, в доповненнях від 06.03.2012р. до апеляції, я вказав, у чому полягає погіршення мого становища в зв’язку з незаконним прийняттям апеляційним судом доповнень до апеляції та змінив свої апеляційні вимоги по цьому епізоду.

Суть змін полягала в проханні скасувати вирок по цьому епізоду засудження мене, а справу скерувати на додаткове розслідування, що стосується цього епізоду.

Проте, апеляційний суд всупереч принципу рівності прав сторін в процесі, проявив дискримінацію відносно мене, оголосивши в процесі розгляду, що суд не вправі приймати доповнення до апеляції від мене, виходячи з вимог ч.1 ст.355 КПК України.

Суд не дав юридичної оцінки моєму доповненню до апеляції, не провів аналізу суті цих доповнень, не спростував їх, суд просто проігнорував подані мною доповнення до апеляції від 06.03.12р., та не відобразив їх в ухвалі!

Такі дії апеляційного суду є грубим порушенням мого права на захист, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, визначених в п.3 ч.2 ст.370 КПК України.

В зв’язку з наведеним, ухвала апеляційного суду підлягає до скасування.

16) Розглядаючи апеляцію та приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції зобов’язаний дослідити та дати юридичну оцінку обставинам, зазначеним в апеляції, на які покликається апелянт, як на підстави скасування вироку!

Проте, Апеляційний суд м. Києва, розглядаючи мою апеляцію та приймаючи по ній рішення, проігнорував вказані мною в апеляції підстави до скасування вироку, які стосувалися:

1. Винесення вироку незаконним складом суду;

2. Розслідування справи особою, яка підлягала відводу;

3. Порушення вимог статей КПК України про обов’язковість пред’явлення матеріалів розслідування для ознайомлення.

Крім цього, апеляційним судом не дано юридичної оцінки та не вказано в ухвалі всі, наведені мною в апеляції та доповненнях, порушення мого права на захист!

Апеляційний суд не спростував в ухвалі вказані мною вищеозначені порушення, не проаналізував їх, не навів їх в рішенні, а просто проігнорував!

Про це я чітко та аргументовано зазначив в попередніх пунктах касаційної скарги.

На підставі цього ухвала підлягає до скасування!

17) Суд апеляційної інстанції умисно не проаналізував, не дослідив, не дав юридичної оцінки та не вказав про це в ухвалі – окрему підставу скасування вироку, наведену мною в апеляції та належно аргументовану в доповненнях від 25 жовтня 2011 року – неправильне застосування закону, а саме, неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

В доповненнях до апеляції від 25.10.11р. я аргументовано зазначив по кожному епізоду обвинувачення невідповідність висновків суду першої інстанції про наявність в моїх діях нібито ознак злочинів вимогам ст.362 ч.2,3, ст.376 ч.2, ст.383 ч.2 КК України.

Крім цього, я надав суду письмові мотивовані пояснення, в яких навів підстави незаконного тлумачення ст.362 ч.2,3, ст.376 ч.2, ст.383 ч.2 КК України.

Виступаючи в дебатах, під час апеляційного розгляду справи, я подав суду в письмовому вигляді свій виступ в дебатах, де було чітко зазначено неправильність тлумачення закону судом першої інстанції, яке суперечить його точному змісту.

Проте, апеляційний суд повністю проігнорував мої доводи, викладені в апеляції та в доповненні від 25.10.11р., не вказав їх в ухвалі, не проаналізував їх, не спростував, чим грубо порушив вимоги кримінально-процесуального закону, а саме, ст.371 ч.1 п.3, ст.377 ч.1 п.6,7,8, ст.377 ч.2 КПК України.

Ухвала апеляційного суду на цій підставі підлягає до скасування!


ДАЛІ (Розділ ІІ)