Статті І.Зварича

Форма входу

Статистика сайту

Касаційна скарга Зварича І.С. (Розділ І) (п.1-6)

І)  Істотні порушення кримінально-процесуального закону (ст.370 ч.2).

           1) Відповідно до вимог ст.218 ч.6 КПК України, яка діяла у 2010 році – обвинуваченого і його захисника не можна було обмежувати в часі, потрібному їм для ознайомлення з усіма матеріалами справи.

Всупереч цим чітким вимогам кримінально-процесуального закону України 29 квітня 2010р. суддя Апеляційного суду м.Києва Кравченко С.І. визначив строк до 15 червня 2010р., протягом якого ознайомлення Зарича І.С.! та його захисників з матеріалами кримінальної справи повинно бути закінчено (т.46, а.с.186).

Моє прізвище – Зварич І.С.!, а не Зарич І.С.! Будь-які припущення – є недопустимі!

23 квітня 2010р. я відмовився від послуг адвокатів Савки І.Я. та Ференца Б.В. (Т.46, а.с.160, 164, 173).

27 квітня 2010р. суддя Печерського райсуду м.Києва Матійчук Г.О. винесла Постанову про усунення від захисту моїх прав у даній справі адвоката Юхименко Р.І., в якій було вказано, що за обставин у справі участь захисника при ознайомленні Зварича І.С. з матеріалами кримінальної справи єобов’язковою!(т.46,а.с.110)

Проте, з 27.04.10р. ніхто з адвокатів зі мною з матеріалами справи не ознайомлювався! (т.46-54)

Крім цього, 11.05.2010р. слідчий Личик С.Я. поновив судове слідство у справі та проводив слідчі дії по закінченні яких зобов’язаний був згідно моїх неодноразових заяв ознайомити мене з усією справою, відповідно до вимог ст.222 КПК України! (т.47, а.с.20; т.51, а.с.26,39,56,61,82,98,105,108,137,139,189; т.52, а.с.25,32)

Проте, мене було позбавлено можливості ознайомитись зі всіма матеріалами справи у присутності адвокатів, яких я хотів запросити через членів сім`ї (дружину), оскільки перебував під вартою у слідчому ізоляторі (т.51; т.52).

Лише 09 червня 2010р., після того як аж 28.05.2010р. слідчий ГПУ Личик С.Я. виніс постанову про прийняття моєї відмови від 23.04.2010р. щодо захисників Савки І.Я. та Ференца Б.В., мені було надано зустріч з дружиною і сином з метою обговорити питання заключення договору на мій захист професійним адвокатом (т.51, а.с.153,237).

Однак, вже 15.06.2010р. слідчий склав протокол про роз’яснення мені того, що суд обмежив мене в часі ознайомлення із справою до 15.06.2010р. і 16.06.2010р. постановою слідчий фактично припинив ознайомлення із справою, вказавши, що я нібито відмовився знайомитися зі справою! (т.52, а.с.32,67).

Тим самим мене незаконно було обмежено в часі ознайомлення з усією справою слідчим ГПУ після того, як 11.05.2010р. було поновлено та проведено додаткове розслідування у справі. Адвокатів у мене в той час не було!

В короткий період часу, з 09.06.2010р. по 15.06.2010р., моя дружина, яка проживає у м.Львові, та проходила підготовку до важкої операції в зв’язку з онкологічним захворюванням – не встигла заключити договір з адвокатом.

Слідчим, незважаючи на те, що я вимагав участі професійного адвоката при ознайомленні з усією справою, не було призначено мені захисника відповідно до вимог ст.47 ч.4 п.2 КПК України.

До того ж, органом слідства під час ознайомлення мене з матеріалами справи, починаючи з 12.01.2010р. у Львівському СІЗО умисно було створено нелюдські, надзвичайно важкі, неможливі для ознайомлення з матеріалами справи умови, про що я зазначав в окремих заявах, клопотаннях, графіках ознайомлення та актах!

Протестуючи проти цих нелюдських умов, я вимушений був голодувати – 75 днів!!! (т.43, а.с.37,43,67,71,90,99,107,153,184,234; т.44, а.с.13,25,38,45,60; т.46, а.с.23; т.52, а.с.39-49).

Крім того, відповідно до вимог ст.255 ч.1 КПК України – після призначення справи до судового розгляду суддя повинен забезпечити підсудному, коли він заявить про це клопотання, можливість ознайомитися з матеріалами справи.

Таке письмове клопотання я подав Оболонському райсуду м.Києва 03.10.2010р.! (т.56, а.с.72).

Проте, до початку розгляду справи по суті суд не ознайомив мене із справою, а тому в підготовчій частині судового засідання я повторно звернувся з письмовим клопотанням про ознайомлення мене з матеріалами справи, щоб активно захищати свої права в суді, заявляти мотивовані клопотання, задавати питання – 19.10.2010р.!

Суд незаконно та безпідставно відмовив мені в оголошенні перерви та наданні справи для ознайомлення! (т.65, а.с.7).

Втретє! я звернувся до суду з клопотанням надати мені можливість ознайомитись із справою та оголосити перерву 25.10.2010р.

Упереджений Оболонський райсуд зобов’язаний був надати мені можливість ознайомитись зі справою, однак, суд незаконно відмовив у задоволенні клопотання (т.65, а.с.39).

Вчетверте! я звернувся до суду з клопотанням ознайомити мене зі справою  в засіданні 11.11.2010р., проте, суд в черговий раз відмовив мені у законній вимозі (т.65, а.с.109).

Одночасно, мій захисник адвокат Цвєтінський С.А. звернувся до суду з клопотанням, щоб його ознайомили з усіма матеріалами справи, а саме з відеоматеріалами та аудіо матеріалами, якими обґрунтовувалась моя вина.

Суд незаконно відмовив адвокатові в ознайомленні з цими матеріалами, мотивуючи свої дії надуманим та неправильним висновком, що відсутній процесуальний порядок ознайомлення учасників процесу з вищезазначеними матеріалами (т.66, а.с.8).

Я та адвокат Цвєтінський С.А. повторно звернулись до суду з клопотанням надати можливість ознайомитись нам з відеоматеріалами.

Суд в черговий раз проігнорував дане клопотання, не надав для ознайомлення відеоматеріали (т.67, а.с.155).

Вищенаведені незаконні дії Оболонського райсуду м.Києва позбавили мене, мого захисника реально й дієво захищатися в суді від надуманого, сфальсифікованого обвинувачення.

З цих підстав я просив у апеляції скасувати вирок.

Проте, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст.377 ч.1,2 КПК України не навів в ухвалі таку підставу, як незаконне обмеження мене в часі ознайомлення мене з матеріалами справи на досудовому слідстві, що суперечило ст.218 ч.6 КПК! України, та не дав жодної правової оцінки цим незаконним діям.

Одночасно, апеляційний суд в ухвалі зробив неправильний висновок про те, що мені надавались матеріали справи під час слухання справи для ознайомлення, а тому мої права нібито не порушено.

Я просив суд надати мені можливість ознайомитись із справою до початку судового слідства, і відповідно до вимог ст.255 КПК України суд зобов’язаний був надати мені таку можливість, щоб я мав змогу в повній мірі реально захищатися в суді під час судового слідства від обвинувачення.

Суд зобов’язаний був зробити перерву перед судовим слідством та надати мені матеріали для ознайомлення!

Саме тому висновок апеляційного суду є незаконний!

До того ж, в ухвалі апеляційний суд  не дав правової оцінки факту незаконної відмови судом першої інстанції надати мені та моєму захиснику для ознайомлення з відеоматеріалами та аудіо матеріалами, якими орган слідства обґрунтовував мою вину.

На підставі наведеного вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягає до скасування, відповідно до вимог ст.370 ч.2 п.11 КПК України.

2) Відповідно до ст.59 Конституції України – кожен має право на правову допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно п.3 ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод – кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення має право на правову допомогу захисника.

03 грудня 2008 року слідчі Генеральної прокуратури України проводили обшук службових кабінетів №12 та №13 судді, голови апеляційного адміністративного суду по вул. Стецька,13 у м.Львові.

Обшук було завершено 04 грудня 2008 року. Під час обшуку мене, як суддю апеляційного суду, незаконно утримували у службовому кабінеті з 11 год. дня до 21 год. вечора.

Незважаючи на мій важкий стан здоров’я, до мене не допускали лікарів та захисників, професійних адвокатів, з якими моя дружина Зварич О.В. біля 12 год. дня 03.12.2008р. уклала договір на захист моїх прав у кримінальній справі (т.33, а.с.04, 05).

Слідчі ГПУ умисно не допускали адвокатів до участі у слідчій дії (обшуку), умисно не допускали до мене лікарів, про що було складено акти (т.21, а.с. 93,94).

Внаслідок незаконних дій відносно мене під час обшуку слідчими ГПУ Жербицьким В.Г., Пасулькою М.В., Якубовським М.В., лікарі швидкої допомоги м.Львова на ношах винесли мене з приміщення ЛАА Суду та госпіталізували в лікарню!

Обшук по місцю роботи продовжувався без мене і без адвокатів, яких незаконно не допустили до захисту моїх прав.

Цими незаконними діями органу слідства було порушено моє право на захист.

Конкретні службові особи ГПУ вчинили відносно мене злочин, про що було зазначено в заяві про вчинення злочину (т.21, а.с. 91).

Крім того, одночасно під час проведення обшуку в робочому кабінеті 03-04.12.2008р. слідчі ГПУ, утримуючи мене в робочому кабінеті по вул.Стецька,13 у м.Львові, у моїй відсутності та відсутності власника квартири, моєї дружини Зварич О.В., відсутності представника ЖЕКу проводили обшук по місцю мого проживання у м.Львові по вул.Тарнавського, 74а/12а!

Цими діями було порушено моє правона захист (т.4, а.с.4).

Суди першої та апеляційної інстанцій не надали правової оцінки цим порушенням, не спростували їх у своїх рішеннях.

Крім того, на досудовому слідстві з 27.04.2010р. в мене не було адвокатів, які б захищали мої права.

23.04.2010р. я відмовився від захисту моїх прав адвокатами Савкою І.Я., Ференцом Б.В.

27.04.2010р. Печерським райсудом м.Києва з надуманих підстав було усунуто від захисту моїх прав, як обвинуваченого, адвоката Юхименко Р.І.

Лише 28.05.2010р. орган слідства задовольнив мою заяву про відмову від захисників Савки І.Я., Ференца Б.В.

Проте, 11.05.2010р. слідчий ГПУ Личик С.Я. відновив судове слідство, проводив слідчі дії, в той час, як в мене не було захисника у справі і мене незаконно, без рішення Верховного Суду України утримували під вартою у Київському СІЗО (т.47, а.с.20).

З матеріалами справи мені пропонували знайомитись при відсутності захисників всупереч моїм чисельним клопотанням надати мені можливість через членів сім`ї укласти договір з адвокатом (т.51, т.52).

15 червня 2010р. слідчий Личик С.Я. припинив знайомити мене з матеріалами справи, покликаючись на постанову Апеляційного суду м.Києва від 29.04.2010р., якою Зарича І.С., а не Зварича І.С.!, незаконно, всупереч ст.218 ч.6 КПК України було обмежено в часі ознайомитись із справою до 15.06.2010р.

Вищенаведені обставини свідчать про порушення мого права на захист на стадії ознайомлення мене з матеріалами справи та проведення додаткового розслідування під час виконання вимог ст.ст.218-220 КПК України.

Суд першої інстанції та апеляційний суд не дали жодної оцінки цим порушенням мого права на захист, не спростували в рішеннях моїх доводів, оскільки не мали чим спростовувати!

Крім того, 30 вересня 2010 року в попередньому розгляді справи я заявив клопотання про захист моїх прав в суді адвокатом Юхименко Р.І., яку незаконно, безпідставно усунули від захисту моїх прав на досудовому слідстві.

Проте, головуючий суддя Дев`ятко В.В., не з’ясувавши обставини та підстави усунення адвоката від захисту моїх прав на досудовому слідстві, не допустив її до участі в суді!

Такі дії судді Дев`ятка В.В. є незаконними. Цими діями було грубо порушено моє право на захист, право вільного вибору захисника.

До того ж, постановою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 18.06.2010р., яка перевіряла обставини здійснення моїх прав адвокатом Юхименко Р.І., ніяких порушень зі сторони адвоката не встановлено.

Апеляційним судом м.Києва не дано жодної правової оцінки цим діям суду першої інстанції, в ухвалі апеляційного суду не спростовано моїх доводів про порушення права на захист.

Крім цього, до початку слухання справи в Оболонському районному суді м.Києва до суду звернувся з заявою фахівець права Кушлак В.В., який просив допустити його в якості захисника моїх прав у даній кримінальній справі під час судового розгляду (т.56, а.с.140).

Однак, головуючий суддя Девятко В.В. приховав від мене факт подачі до суду Кушлаком В.В. договорів про захист моїх прав, які він бажав заключити зі мною.

Я перебував під вартою у СІЗО, а тому був позбавлений можливості вільної зустрічі з Кушлаком В.В. та укладення угоди поза межами СІЗО.

Суд не повідомив мене письмово та усно в судовому засіданні про походження таких документів (т.56, а.с.173).

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» - рішення суду підлягають обов’язковому скасуванню тоді, коли істотне порушення законодавства, яке регламентує право на захист, обмежило підсудного у здійсненні цього права.

Своїми незаконними діями Оболонський райсуд м.Києва обмежив мене в повноцінному захисті моїх прав на захист в суді, у вільному виборі мною захисника.

До того ж, мені об’єктивно не було відомо про звернення Кушлака В.В. з договором на захист моїх прав у суді, оскільки цей суд відмовив мені в ознайомленні зі справою до початку судового слідства, порушивши вимоги ст.255 КПК України.

Крім цього, перебуваючи під вартою у Львівському СІЗО з квітня 2009 р. по травень 2010р. я незаконно був позбавлений права реально користуватися послугами адвокатів Савки І.Я., Юхименко Р.І.

Позбавлення мене права на захист полягало в тім, що при всіх моїх зустрічах з вищеозначеними адвокатами у Львівському СІЗО був присутній оперативний працівник слідчого ізолятора за письмовою вказівкою начальника Львівського СІЗО Гальчищака Б.С.

Такі дії працівників СІЗО були незаконними та суперечили вимогам п.4 ст.12 Закону України «Про попереднє ув’язнення», п.1 ч.2 ст.48 КПК України.

В присутності оперативного працівника СІЗО я був позбавлений можливості обговорювати з адвокатами питання, пов’язані із захистом своїх прав.

Я неодноразово подавав заяви на ім’я начальника Львівського СІЗО відмінити присутність працівника СІЗО при моїх зустрічах з адвокатами.

Конфіденційність моїх зустрічей з адвокатами з квітня 2009р. по травень 2010р. була грубо порушена.

Апеляційний суд м.Києва не дав жодної правової оцінки цим порушенням, не спростував цих моїх підстав скасування вироку суду першої інстанції, не навів їх в ухвалі, а тому згідно ст.370 ч.2 п.3 КПК України – судові рішення підлягають до скасування.

3) Відповідно до вимог ст.60 п.4 КПК України слідчий підлягає відводу при наявності обставин, що викликають сумнів у його об’єктивності.

Таким же чином, відповідно до вимог ст.54 ч.1 п.4, ст.58 КПК України прокурор підлягає відводу при наявності обставин, які викликають сумнів у його об’єктивності.

Проявом необ’єктивності прокурора та слідчого є їх висловлювання у засобах масової інформації про доведеність вини обвинуваченого у вмінених йому кримінально караних діяннях під час проведення досудового слідства, до винесення обвинувального вироку.

В даній кримінальній справі встановлено судом, що керівник слідчої групи, слідчий Жербицький В.Г., Генеральний прокурор України Медведько О.І., його заступники Кузьмін Р.Р., Щоткін В.І., а також ініціатори фальсифікування даної кримінальної справи Голова СБУ В. Наливайченко та начальник УСБУ у Львівській області А.Матіос, грубо порушуючи вимоги ст.62 ч.3 Конституції України, ст.2 КК України, ст.15 КПК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, протягом 2008, 2009, 2010 років у відкритих, публічних виступах в державних установах, переконували громадськість України в доведеності моєї вини в тих діях, які вони ж і розслідували, до винесення обвинувального вироку та вступу його в законну силу.

Крім цього, слідчий Жербицький В.Г. та слідчий Личик С.Я. умисно розголошували у ЗМІ України дані, які ганьбили мене, як людину, принижували мою честь та гідність, всупереч вимогам ст.387 КК України.

У зв’язку з такими антиконституційними, незаконними вимогами вищеозначені слідчі та прокурори – підлягали відводу!

Наведені обставини чітко зазначені в окремій ухвалі суду, яка вступила в законну силу! до дня розгляду справи в апеляційному суді м.Києва.

Проте, апеляційний суд м.Києва в ухвалі не дав жодної правової оцінки вказаним мною в апеляції вищеозначеним обставинам, не спростував їх.

Оскільки дану кримінальну справу розслідували слідчі, які підлягали відводу, а нагляд у справі здійснювали прокурори, що виносили основні процесуальні документи у справі і в зв’язку з антиконституційними діями теж підлягали відводу, то вирок та ухвала судів підлягають до скасування на підставі ст.370 ч.2 п.5 КПК України.

4)-5) Обвинувальний вирок відносно мене від19-20.09.2011р. винесено незаконним складом суду!

Так, 30.09.2010р. в попередньому розгляді даної справи я заявив відвід прокурорам – представникам обвинувачення.

Письмова заява про відвід знаходиться в матеріалах справи (т.57, а.с.7).

Суддя Девятко В.В. не вирішив заявлений відвід прокурорам у передбаченому ч.2 ст.57 КПК України порядку,  не прийняв в нарадчій кімнаті рішення (т.56 а.с.47)!

Це є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства.

У зв’язку з цим Постанова попереднього розгляду від 30.09.10р. про призначення справи до слухання, про залишення мені запобіжного заходу тримання під вартою – є незаконною, так як в попередньому розгляді справи не розглянуто мою письмову заяву про відвід прокурорів.

Апеляційний суд м.Києва повністю проігнорував цю підставу для скасування вироку, не надав їй правової оцінки в ухвалі, не спростував її.

У зв’язку з цим вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають до скасування.

Крім цього, в судовому засіданні під час слухання справи по суті я та мій захисник адвокат Цвєтінський С.А. заявляли клопотання про відвід головуючому судді Девятку В.В. з підстав, зазначених в п.4 ч.1 ст.54 КПК України (т.65, а.с.83).

Однак, суд не розглянув моєї заяви про відвід головуючому судді Девятку В.В. в передбаченому ч.2 ст.57 КПК України порядку (т.65 а.с.83).

Це є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства.

Крім цього, в судовому засіданні під час слухання справи по суті я заявляв відвід суддям колегії Оболонського райсуду м.Києва Девятку В.В., Ліщуку Т.О., Майбоженко А.М. з підстав їх упередженого розгляду справи та належно аргументував заявлений відвід (т.66, а.с.52).

Заявлений мною відвід суддям колегії був підтриманий моїм захисником адвокатом Цвєтінським С.А. (т.66, а.с.53).

Проте, всупереч чітким вимогам, зазначеним в ч.2 ст.57 КПК України, колегія суддів не розглянула мою заяву у нарадчій кімнаті, не винесла окремого процесуального документу – ухвали, яка була би підписана всіма суддями колегії, а незаконно, протокольною ухвалою вирішили, що моя заява ґрунтується на матеріалах справи, стосується оцінки доказів, у зв’язку з чим не підлягає розгляду!

Такі дії суддів суперечать кримінально-процесуальному закону.

Заявлений мною відвід залишився нерозглянутим до винесення вироку судом!

Це є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства.

Внаслідок нерозглянутої моєї заяви про відвід суддям колегії – справу слухав та виніс вирок незаконний склад суду!

Апеляційний суд м.Києва жодним чином в ухвалі не вказав та не проаналізував ці, вказані в апеляції, підстави до скасування вироку, не спростував їх.

Апеляційний суд проігнорував цю підставу до скасування вироку суду першої інстанції, так як у випадку її аналізу вирок підлягав скасуванню!

Керуючись ст. 370 ч.2 п.2 КПК України вирок та ухвалу необхідно скасовувати!

6) Згідно вимог ст.234 та 236 КПК України дії слідчого та прокурора, вчинені ними на досудовому слідстві оскаржуються до суду в попередньому розгляді, або при розгляді справи по суті.

На підставі цих вимог закону я подав суду скарги на дії слідчих ГПУ ЖербицькогоВ.Г., Личика С.Я., Пасульки М.В., Якубовського М.В., які вчиняли незаконні дії у справі на досудовому слідстві та на дії прокурорів ГПУ – Медведька О.І., Щоткіна С.І., Кузьміна Р.Р., Бабенка І.П., Зінченка Є.П. та інших, що приховували дії слідчих.

В попередньому розгляді справи скарги по суті не були розглянуті, рішення по них не було прийняте.

У зв’язку з цим після попереднього розгляду я подав скарги суду через спецчастину Київського СІЗО та просив суд розглянути їх по суті (т.56, а.с.46, т.56, а.с.80).

В судовому засіданні я звертався з клопотаннями розглянути подані скарги, дослідити,  оглянути їх.

Проте, без жодного мотивування судова колегія протокольною ухвалою відмовила мені в дослідженні поданих в порядку ст.234, 236 КПК України скарг на незаконні дії слідчих та прокурорів ГПУ на досудовому слідстві! (т.67, а.с.224).

Таким чином, без огляду, дослідження, оголошення поданих моїх скарг на незаконні дії слідчих та прокурорів судова колегія не могла дати їм оцінку в нарадчій кімнаті!

Така неповнота, односторонність, упередженість суду свідчить про істотне порушення вимог кримінально-процесуального законодавства.

Апеляційний суд м.Києва не дав оцінки цьому факту істотного порушення вимог КПК України та не спростував мої доводи, вказані в апеляції, у зв’язку з чим вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційної інстанції підлягають до скасування.


ДАЛІ (Розділ І) (п.7-11)