Статті І.Зварича

Форма входу

Статистика сайту

Касаційна скарга Зварича І.С. (Розділ І) (п.7-11)

7) Згідно ст.221 КПК України – про відмову задовольнити клопотання слідчий складає мотивовану постанову, яку оголошує обвинуваченому і його захисникові.

Відповідно до ст.281 КПК України – якщо виникне питання про повернення справи на додаткове розслідування, суд, вислухавши думку прокурора та інших учасників судового розгляду, вирішує це питання мотивованою ухвалою, а суддя – постановою в нарадчій кімнаті.

Після того, як слідчий ГПУ Личик С.Я припинив ознайомлювати мене зі справою 16 червня 2010р., перебуваючи під вартою у Київському СІЗО, і так як у мене не було захисника у справі, я направив органу слідства письмове клопотання про скерування кримінальної справи на додаткове розслідування через спецчастину СІЗО.

Факт направлення такого клопотання з Київського СІЗО підтверджується довідкою від 28.11.2011р. №Ц-1356 заступника начальника СІЗО.

Проте, орган слідства не розглянув належним чином моє письмове клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, не виніс процесуального документу – Постанови, та не ознайомив мене з такою Постановою!

Це свідчить про грубе порушення норм кримінально-процесуального закону.

Крім цього, 30.09.2010р. в попередньому розгляді справи я звернувся до суду з клопотанням про скерування даної кримінальної справи на додаткове розслідування та мотивував свої вимоги.

Суддя Девятко В.В. в мотивувальній частині постанови від 30.09.2010р. вказав, що моє клопотання не підлягає до задоволення, оскільки підлягає перевірці у судовому засіданні, а в резолютивній частині рішення по клопотанню не було прийняте!

Крім цього, 04 жовтня 2010 року я подав у Київському СІЗО письмове клопотання від 30.09.2010р., яке підготував після попереднього розгляду в повній мірі, про направлення даної кримінальної справи на додаткове розслідування з підстав, зазначених в клопотанні.

 Дане клопотання було отримано судом та приєднано до матеріалів справи (т.56, а.с.113-124).

Проте, всупереч вимогам ст.281 КПК України, колегія суддів упродовж 2010- 2011р. не розглянула дане клопотання по суті та не прийняла рішення по цьому клопотанню!

Клопотання про направлення справи на додаткове розслідування залишилось нерозглянутим!

Апеляційний суд м.Києва проігнорував ці апеляційні вимоги, які були вказані в доповненні до апеляції адвокатом Цвєтінським С.А., не вказав їх в ухвалі, як підставу до скасування вироку, не дав їм оцінки, не проаналізував, не спростував!

На підставі наведеного вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційної інстанції підлягають до скасування!

8) Відповідно до вимог ч.2 ст.257 КПК України – судове засідання по кожній справі відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку.

У будь-якому випадку, суд не вправі оголошувати перерву в розгляді справи для того, щоб слухати іншу справу!

Проте, Оболонський райсуд м.Києва оголошував перерви в судових засіданнях з причини слухання інших справ, про що зазначав у протоколах судових засідань.

Тим самим суд фактично відкладав слухання справи для того, щоб слухати інші справи!

Такі відкладення слухання даної кримінальної справи мали місце:

15.07.11р., 19.10.10р., 19.07.11р., 20.07.11р., 28.07.11р., 29.07.11р., 03.08.11р.

Такі дії суду свідчать про грубе порушення вимог кримінально-процесуального закону (т.67, а.с.37,47,69,88,103,149,15; т.65, а.с.16).

Крім цього, відкладаючи розгляд даної кримінальної справи по причині необхідності слухати інші справи, наступні судові засідання у даній справі той же склад суду повинен був проводити у точній відповідності з правилами, встановленими главами 25-28 КПК України.

Тобто, суд зобов’язаний був кожен раз після фактичного відкладення слухання даної справи з підстав необхідності слухати інші справи, розпочинати наступні засідання з моменту відкриття судового засідання, оголошення складу суду і права відводу, роз’яснення прав підсуднім та інше!

Суд зобов’язаний був це зробити після 01.06.2011р., так як в цей день судове засідання було оголошене закінченим!

Жодної перерви у судових засіданнях не оголошувалось!

Проте, 23.06.11р. суд розпочав слухання справи без виконання вимог, зазначених у главі 25 КПК України.

Таким чином, судом було істотно порушено вимоги кримінально-процесуального закону, мого права на захист (т.66, а.с.185-186).

У зв’язку з цим покликання апеляційного суду на те, що дане порушення не зазначено у ст.370 КПК України є невірним!

Порушення мого права на захист, яке виразилось в порушенні принципу безперервності судового засідання, прямою забороною суду оголошувати перерви у судовому засіданні для слухання інших справ, недотримання судом вимог глав 25-26 КПК України, після таких відкладень слухання справи – є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, визначеного в п.3 ч.2 ст.370 КПК України та в будь-якому разі підставою до скасування вироку та ухвал судів.

9) Відповідно до вимог ст.26 КПК України – в одному провадженні можуть бути об’єднані справи про обвинувачення особи у вчиненні декількох злочинів.

Окрім даної кримінальної справи відносно мене 30.04.2010р. було порушено кримінальну справу за ст.357 ч.2 КК України №49-2959, так як нібито я при ознайомленні з даною справою викрав, знищив, пошкодив сотні, а пізніше і тисячі особливо важливих документів у справі.

Оригінали цих документів у справі відсутні.

У справі наявні неналежно засвідчені фотокопії цих документів, які підроблені, сфальсифіковані та не відповідають оригіналам.

Всупереч вимогам ст.26 КПК України дві кримінальні справи, предметом дослідження в одній з яких є оригінали 1650 процесуальних документів (справа №49-2959), у травні 2010р. при відновленні слідчим Личиком С.Я. слідства у справі №49-2630 – не були об’єднані!

Внаслідок цього було порушено моє право на захист у даній справі, оскільки мене не ознайомили з оригіналами викрадених, знищених, пошкоджених особливо важливих документів у справі, не встановлено хто і чому це зробив, чи є ці документи в цілісності, де вони знаходяться, яку точну інформацію вони несуть.

Невідомо, чи відповідають фотокопії документів, які в кількості 1650 штук є у справі №49-2630, оригіналам, які, можливо, є у справі №49-2959, на якій стадії знаходиться дана справа, чи є в ній обвинувачені.

Саме тому є завчасним у вироку суду покликання на фотокопії документів, твердження про їх знищення і пошкодження, адже розслідування не завершене, а справи не об’єднані.

Висновок апеляційного суду про те, що фотокопії документів у своїй відповідності оригіналам не викликає сумніву – є завчасним, невірним, нічим не підтвердженим припущенням, адже апеляційний суд не проводив судове слідство, не досліджував оригінали документів, не звіряв їх з фотокопіями.

Прокурор Зінченко Є. жодним чином не засвідчив на фотокопіях відповідність цих документів оригіналам.

Фотокопії містять фальсифікацію!, про що я стверджував у засіданні та апеляції.

Оскільки предметом дослідження в якості доказів суду першої інстанції та апеляційного суду були неналежно засвідчені 1650!!! фотокопій документів, оригінали яких знаходяться в іншій кримінальній справі, що не об’єднана з даною справою і яка не оглядалась судами, то твердження апеляційного суду про те, що копії цих документів є неналежно засвідчені, не викликають жодного сумніву у своїй відповідності оригіналам, а їх нібито знищення та пошкодження не має значення для даної справи – є невірним, незаконним і допускає припущення.

Вищеозначеними діями органів слідства та судів двох інстанцій грубо порушено моє право на захист, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та беззаперечною підставою до скасування судових рішень відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.370 КПК України.

10) Відповідно до вимог ст.177 ч.5 КПК України – при необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства.

Згідно ст.116 ч.1 КПК України – місцем провадження слідства є той район, де вчинено злочин.

Постанову про порушення кримінальної справи відносно мене за ст.368 ч.3 КК України 02.12.08р. виніс слідчий ГПУ Пасулька М.В. Слідство у справі проводила ГПУ, яка знаходиться у м.Києві, центральний офіс вул.Різницька, 13/15.

В постанові про порушення справи було вказано, що мені інкриміновано дії, які я нібито вчинив у приміщенні Львівської ОДА по вул. Винниченка у м.Львові, яке знаходиться на території Галицького району м.Львова.

Приміщення Львівського АА Суду знаходиться на території Галицького райсуду м.Львова – вул.Саксаганського, 13 м.Львова. А на час вмінених діянь (жовтень 2007р.) – на території Залізничного району м.Львова по вул.Чоловського, 2.

Я проживав на території Галицького району м.Львова – вул.Тарнавського,74а.

Свідки І.Залізний та П.Олійник у м.Львові не проживали.

З наведеного вбачається, що слідчий зобов’язаний був звернутись з поданням про проведення обшуку в Галицький районний суд м.Львова, який і вправі був виносити постанову про проведення обшуку!

У зв’язку з чим постанова Шевченківського райсуду м.Львова від 02.12.08р. про проведення обшуків по місцю моєї роботи та проживання винесені з порушенням правил підсудності!

Ці постанови є незаконні, вони не могли бути підставою для проведення обшуків.

Здобуті внаслідок незаконно проведених обшуків докази – є недопустимими доказами.

До того ж, визначенням підсудності подання про обшук займались посадові особи судів, які незаконно обіймали посади голів судів. Про це аргументовано зазначено в доповненні до апеляції від 22.01.2012р.

Постанова суду про проведення обшуку не підлягає апеляційному оскарженню.

Проте, порушення вимог кримінально-процесуального закону, допущені на досудовому слідстві при винесенні судом постанов про обшук, зазначають в апеляційній скарзі.

Суд зобов’язаний у вироку дати оцінку цим порушенням.

Суд першої інстанції проігнорував дані порушення!

Апеляційний суд в ухвалі зробив невірний висновок про те, що апеляційний суд не оцінює законність винесення постанови про проведення обшуку, так як така не є предметом оскарження!

Юридична оцінка апеляційним судом законності проведення обшуку є обов’язком апеляційного суду, тим більше, що про такі порушення аргументовано було зазначено в апеляції!

Цим самим було порушено моє право на захист на досудовому слідстві і в суді від незаконно проведених обшуків, використанню доказів, здобутих під час незаконних обшуків судами першої та апеляційної інстанцій.

Згідно п.3 ч.2 ст.370 КПК України вирок та ухвала судів підлягають з цих підстав до скасування!

11) Порушено моє право на захист, так як вирок та ухвали судів обґрунтовано недопустимими доказами.

Зокрема, недопустимими доказами, якими обґрунтовано мою вину у вироку суду та ухвалі суду є протоколи з додатками, щодо проведення відносно мене оперативно-технічних записів співробітниками СБУ, відзняті витримки на відеокасетах про події в каб.12 та каб.13 по вул.Стецька,13 у м.Львові у 2008р., експертизи цих відео сюжетів, оскільки такі докази здобуті всупереч вимогам ч.3 ст.62 Конституції України, роз’яснень, даних Рішенням Конституційного Суду України від 20.10.11р. №12-рп/2011, вимогам КПК України!

Про це я аргументовано вказав в апеляції від 09.10.11р.; доповненні до апеляції від 08.11.11р. – п.11; доповненні до апеляції від 22.01.12р. – п.4.

Основою моєї аргументації є очевидні, реальні і беззаперечні докази письмової форми, покази свідків, які спростовують факт винесення належною! посадовою особою Чернівецького апеляційного суду м.Києва у 2008р. постанов про  дозвіл на негласне проникнення в службові кабінети судді, голови ЛАА Суду Зварича І.С. по вул.Стецька,13 у м.Львові, проведення там відеознімання!

Проте, на досудовому слідстві слідчі ГПУ не перевіряли та не встановили законних! підстав негласного проникнення в службові кабінети №12 та №13 судді та голови ЛАА Суду Зварича І.С. по вул.Стецька,13 у м.Львові, проведення в них відеознімань, обмежившись лише довідкою з суду (т.3, а.с.190).

Оболонський райсуд м.Києва безпідставно прийшов до висновку про те, що оперативно-технічні заходи співробітниками СБУ проводились відносно мене законно, взявши за основу лист голови Апеляційного суду Чернівецької області від 15.03.2011р. №05-2225/2011 за підписом голови суду Черновського О.К.

Викладені в цьому листі факти спростовано мною та моїм захисником Цвєтінським С.А. в судовому засіданні моїми показами, письмовими доказами, показами свідків.

Про це мотивовано та детально зазначено в апеляції і доповненнях до апеляції, мною вище перерахованих.

Вказана в цьому листі Черновським О.К. інформація є неправдивою, до того ж вона повністю суперечить листам того ж Черновського О.К. від 18.11.2010р. №12-447/10 вих.(т.57, а.с.200), та від 05.12.2011р. №04-7173/2011р.

В суді першої інстанції було встановлено, що у постанові від 28.03.2008р.  №45ЦТ, невідомо ким прийнятої, об’єктивно не могло бути дозволу на негласне проникнення в каб.32 по вул.Стецька, 13 у м.Львові громадянина Зварича І.С., оскільки Зварич І.С. не працював у таких будинках, на таких вулицях і в таких кабінетах у м.Львові!

Саме тому негласне проникнення в каб.12 та каб.13 по вул.Стецька,13 у м.Львові, які і займав суддя Зварич І.С., встановлення там спецапаратури з 03.08.2008р. та проведення в цих кабінетах відеознімань з 09.08.08р. – було незаконним! (т.3, а.с.158).

У зв’язку з цим протоколи та додатки до них про відеознімання в цих кабінетах, як і відеозаписи та їх експертизи – є недопустимими доказами!

В цьому випадку не має суттєвого значення, коли проводились відеознімання – в серпні, чи в жовтні 2008р.!

В суді першої інстанції було встановлено, що у постанові від 16.09.2008р. №229Ц, невідомо ким прийнятої!, об’єктивно не могло бути дозволу на негласне проникнення в каб.32 по вул. Стецька, 13 у м.Львові громадянина Зварича І.С., та в каб.312 по вул.Чоловського,2 у м.Львові у зв’язку з тим, що І.Зварич не працював у таких кабінетах!

З огляду на вищенаведене, абсурдним, незаконним та антиконституційним є висновок апеляційного суду про те, що, оскільки джерелом доказів є лише результати ОТЗ, проведених у службових приміщеннях голови ЛАА Суду Зварича І.С., починаючи з жовтня 2008р., то законність надання дозволів на застосування таких заходів за попередній період та за іншою адресою не є предметом перевірки суду!

По-перше: Апеляційний суд таким мотивуванням визнає, що вказана в листі Черновським О.К. від 15.03.11р. інформація про винесення постанов 28.03.08р. та 16.09.08р., в яких нібито були дозволи на негласне проникнення та відеознімання в каб.312 по вул.Чоловського у м.Львові – є неправдивою!

По-друге: якщо вказана в листі №05-2225/2011вх від 15.03.2008р. інформація Черновського О.К. є неправдивою, то ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не вправі були обґрунтовувати законність проведення ОТЗ відносно мене неправдивим листом!

По-третє: саме на підставі постанови від 28.03.08р. №45Цт співробітники СБУ нібито негласно проникнули в каб.32 по вул.Стецька,13 у м.Львові, встановлювали там спецапаратуру і з 09.08.2008р. проводили відеознімання!

В матеріалах справи встановлено, що проникнення мало місце всього один раз – 03.08.2008р., а відеознімання проводилось постійно, в режимі реального часу – з 09.08.2008р.!

Саме тому предметом перевірки суду першої інстанції і Апеляційного суду повинна бути постанова від 28.03.08р. №45ЦТ!, як і постанова №229ЦТ від 16.09.08р.

Протоколи про здійснення ОТЗ відносно мене у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2008р. та додатки були би допустимими доказами у справі лише тоді, якщо б головою Апеляційного суду Чернівецької області чи його заступником було надано дозволи у постановах на негласне проникнення та відеознімання в конкретні службові кабінети №12 та №13!, які у 2008р. займав у ЛАА Суді суддя Зварич І.С.!

Ці постанови свідчили б про законність дій співробітників СБУ по здійсненню ОТЗ.

Суд встановив, що таких постанов не могло бути в природі реально!

Крім цього, апеляційний суд зробив недопустиме припущення, про те, що в довідці від 15.03.11р. є технічні помилки про нумерацію кабінетів, що не дає підстав для сумніву щодо місця, в якому було дозволено застосування ОТЗ, так як в довідці вірно зазначено адреси ЛАА Суду, чітко вказано про службові приміщення голови ЛАА Суду!

Такий висновок суду є неправдивий, невірний і такий, що суперечить встановленому судом першої інстанції.

Без проведення судового слідства у справі апеляційний суд не вправі був робити такі недопустимі припущення.

а) Так, в довідці від 15.03.2011р. №05-2225/2011вх не вказано нічого про голову Львівського апеляційного адміністративного суду, і які саме приміщення цей голова займає!

б) В довідці О.К. Черновського невірно зазначено, де саме і коли саме займав приміщення ЛАА Суд, та невірно зазначено, які службові кабінети займав у суді суддя, голова суду, Зварич І.С. у 2008 році та якими робочими телефонами користувався!

Суди двох інстанцій панічно боялись дослідити ОРС-1282, чи хоча б оригінали постанов від 28.03.08р. №45ЦТ, та від 16.09.08р. №229 ЦТ в закритому судовому засіданні, усвідомлюючи реальний факт відсутності в ОРС-1282 подань УСБУ у Львівській області на дозвіл негласного проникнення і проведення відеознімань у службових кабінетах судді ЛАА Суду Зварича І.С. у 2008р. по вул.Чоловського,2 та вул.Стецька,13 у м.Львові, та відсутності судових постанов на такі види ОТЗ-102 та ОТЗ-105!

У зв’язку з наведеним, використання та обґрунтування вироку суду і ухвали суду недопустимими доказами – протоколами та додатками про проведені відеознімання в каб.12, каб.13 по вул.Стецька,13 у м.Львові; відеозаписами подій в цих кабінетах; експертизами цих відеозаписів є грубим порушенням моїх прав на захист, що тягне за собою безперечне скасування судових рішень!

Крім цього, суди двох інстанцій незаконно послались, як на докази моєї вини, на протоколи очних ставок зі мною свідків І.Залізного, В.Косенка, А.Багряка, О.Мельничук, В.Любашевського.

Ці докази є недопустимими доказами, оскільки при проведенні цих очних ставок було порушено моє право на захист – слідчий незаконно заборонив захисникам задавати питання свідкам!

Я був позбавлений реального та дієвого захисту!

Апеляційний суд невірно зробив висновок про те, що адвокати, нібито, задавали питання свідкам, а тому моє право на захист не порушено.

В матеріалах справи є протоколи очних ставок, де слідчий заборонив адвокатам ставити питання, і незаконні дії слідчого вказувались мною та адвокатами в протоколах очних ставок (т.7, а.с.63; т.12,13,15,18).

Крім цього, вирок суду першої інстанції, ухвала апеляційного суду обґрунтовані фотокопіями документів, які неналежно засвідчені, не відповідають оригіналам, що знаходяться в іншій кримінальній справі №49-2959 ГПУ.

У цій справі ведеться досудове слідство, встановлюється факт пошкоджень, знищень, викрадення оригіналів документів.

З однієї сторони ці документи є особливо важливими. Проте, водночас, вони є сфальсифіковані!

В першій інстанції суд не звіряв правдивість, відповідність фотокопій цих документів з оригіналами.

Апеляційний суд також відмовив у проведенні судового слідства з метою витребування оригіналів документів, їх дослідження та перевірки відповідності їх оригіналам.

У зв’язку з цим є безпідставним, необґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що фотокопії документів жодних сумнівів у своїй відповідності оригіналам не викликають.

Позбавлення мене можливості бути ознайомленим з оригіналами документів у справі, знати хто саме, чому, які оригінали документів викрав, знищив, істотно порушує моє право на захист.

Крім цього, в якості доказів суди використали відеокасети, на яких було змонтовано фрагменти подій у службових каб.12 та каб.13 по вул.Стецька,13 у м.Львові.

Тобто, предметом дослідження  фоноскопічних експертиз були не оригінальні носії інформації, на яких були би записані всі події, які відбувались у вказаних кабінетах, а лише відеокасети, на яких було змонтовано фрагменти подій.

Ці фрагменти подій за один день, чи декілька днів, з первинного носія інформації було переписано на одну відеокасету VHS тривалістю 90 хвилин.

Таких відеокасет до справи в якості доказів було долучено 9 штук.

Саме лише ці 9 змонтованих відеокасет, а не оригінальні носії інформації, на які були записані всі події з 09.08.08р. по 03.12.08р., є недопустимими доказами, що долучені до справи.

Цими недопустимими доказами обґрунтовано мою вину незаконно.

Такі дії судів порушують моє право на захист, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Наведені аргументи не спростовані судом апеляційної інстанції і є безперечною підставою до скасування судових рішень.


ДАЛІ (Розділ І) (п.12-17)