Статті І.Зварича

Форма входу

Статистика сайту

Доповнення №1 до Апеляції. Ч.1.

Апеляційний суд м. Києва

 

через Оболонський районний суд

м. Києва

 

засудженого

Зварича Ігоря Степановича

перебуваю під вартою у Київському СІЗО

 

 

Д О П О В Н Е Н Н Я

до апеляції на вирок Оболонського районного суду

м. Києва від 19 – 20 вересня 2011 року

 

Вирок Оболонського районного суду м. Києва підлягає до скасування, крім мотивів, зазначених в основній апеляції від 09.10.2011 та доповнення до апеляції від 25.10.2011, з наступних підстав:

 

1) Ознайомлення з матеріалами справи у визначеному ч. 4 ст. 349 КПК України порядку після винесення судом вироку, та з протоколом судового засідання від 30.09.2010, який вівся в попередньому розгляді, від 29.10.2010–20.09.2011 безпосередньо судового засідання, звертаю увагу судової колегії на істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства.

            Так, 30.09.2010 в попередньому розгляді справи відповідно до вимог ст. 58 КПК України я заявив відвід прокурорам – представникам обвинувачення.

            Письмова заява про відвід прокурорам знаходиться в матеріалах справи (т.57, а.с.7).

            Відповідно до вимог, зазначених в ч. 2 ст. 57 КПК України, головуючий в попередньому розгляді справи суддя Дев’ятко В.В. зобов’язаний був вирішити заявлений відвід в нарадчій кімнаті по суті.

            Однак, суддя Дев’ятко В.В. в попередньому розгляді не дав мені можливості належно мотивувати викладений у письмовій заяві відвід прокурорам, та, порушуючи вимоги ч.2 ст.57 КПК України, не прийняв рішення по заявленому мною відводу прокурорам (т.56, а.с.47).

            Це-істотне порушення вимог кримінально– процесуального законодавства.

            Такі незаконні дії судді Дев’ятка В.В. порушили вимоги п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 6 із змінами від 24.10.2008 № 14 «Про практику застосування кримінально–процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції», відповідно до якого суддя зобов’язаний вирішити заявлені відводи (ст.ст. 54, 56, 58 КПК України).

            Постанова судді Дев’ятка В.В. від 30.09.2010 про підсудність даної кримінальної справи Оболонському районному суду м. Києва, призначення її до слухання, залишення мені без змін запобіжного заходу – є незаконною, так як в попередньому розгляді справи не розглянуто мою письмову заяву про відвід прокурорів.

            На підставі цього вирок суду від 19-20 вересня 2011 року підлягає до скасування.

            Крім цього, в судовому засіданні під час слухання справи по сутті, я та мій захисник-адвокат Цвєтінський С.А. заявляли клопотання про відвід головуючому судді Дев’ятку В.В. 09 листопада 2011 року з підстав, зазначених в п.4 ч.1 ст.54 КПК України (т.65, а.с.83).

            Однак, суд не розглянув моєї заяви про відвід головуючому судді Дев’ятку В.В. в передбаченому ч. 2 ст. 57 КПК України порядку (т.65, а.с.83).

            Моя заява залишилась не розглянутою. Це-істотне порушення вимог кримінально-процесуального законодавства.

            Крім цього, відповідно до вимог, зазначених в п.4 ч.1 ст.54 КПК України, я заявляв відвід Оболонському районному суду м.Києва, а саме, суддям, які слухали дану справу, з підстав їх упередженого розгляду справи, та належно аргументував заявлений відвід (т.66, а.с. 52).

            Однак, продовжуючи незаконні дії, судді Оболонського районного суду м.Києва Дев’ятко В.В., Майбоженко А.М., Ліщук Т.О. не розглянули заявлений мною відвід у визначеному ч. 2 ст. 57 КПК України порядку, не прийняли рішення по суті заявленого їм відводу в нарадчій кімнаті.

            Заявлений мною відвід був підтриманий моїм захисником адвокатом Цвєтінським С.А. (т.66, а.с.63).

            Судді незаконно прийняли протокольну ухвалу про те, що моя заява не ґрунтується на матеріалах справи, стосується оцінки доказів, а тому заява про відвід не підлягає розгляду.

            Такі дії суду прямо суперечать вимогам ст. 54, 57 КПК України, і є незаконними.

            Заявлений мною відвід залишився нерозглянутим до кінця судового засідання.

            Це є істотним порушенням вимог кримінально – процесуального законодавства.

            Внаслідок нерозглянутої моєї заяви про відвід суду справу слухав та виніс вирок незаконний склад суду!

            Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19-20 жовтня 2011 року з наведених підстав підлягає до скасування.

 

2) Відповідно до вимог, зазначених у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 6 «Про практику застосування кримінально–процесуального законодавства» при попередньому розгляді кримінальних справ у суді першої інстанції суддя в попередньому розгляді справи перевіряє повноваження учасників процесу.

            Однак, всупереч цій вимозі головуючий суддя в попередньому розгляді справи Дев’ятко В.В. не перевірив повноважень прокурорів Лобача В.П., Лубіна О.О., Перепелиці К.І., безпідставно допустивши їх до участі в справі.

            Це відображено в протоколі судового засідання за 20.09.2010 (т.56, а.с.47).

            В судовому засіданні, в його підготовчій частині я вимагав перевірити повноваження в суді прокурорів, посилаючись на Наказ Генерального прокурора України про прийняття розпорядження ним, чи його заступником, та видачу доручення на участь в судовому засіданні конкретним прокурорам.

            В зв’язку з відсутністю 19.10.2010 в судовому засіданні у прокурорів доручень я з цих підстав, зокрема, заявляв їм відвід. Прокурори заперечували потребу надання ними суду доручення на участь в судовому засіданні (т.65, а.с.4).

            Оболонський районний суд м. Києва також вважав, що жодних доручень на право участі в судовому засіданні прокурорам суду надавати не потрібно (т.65, а.с.4).

            Такі дії суду суперечать вимогам ст. 261 КПК України щодо рівності сторін у судовому розгляді та вимогам п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 6.

            Саме тому перелічені мною прокурори незаконно приймали участь в судовому засіданні, як в попередньому розгляді, так і в підготовчій частині засідання.

            Після цього, в таємному режимі, грубо порушуючи вимоги кримінально–процесуального законодавства, головуючий суддя Дев’ятко В.В., не повідомивши учасників процесу, використовуючи факт знаходження матеріалів справи у нього, його помічника та секретаря, долучив до справи листа прокурора Шоріна М.О. з Генеральної прокуратури України про доручення прокурорам Лобачу В.П., Лубіну О.О., Перепелиці К.І. на право участі в суді (т.56, а.с.22,93).

            Наведені мною факти є свідченням порушення вимог кримінально–процесуального законодавства, допущеного, як судом в цілому, так і окремо головуючим суддею Дев’ятко В.В.

            Винесений упередженим судом вирок підлягає до скасування.

 

3) Згідно вимог, зазначених в ст.255 КПК України після призначення справи до судового розгляду суддя повинен забезпечити підсудному, його захисникові, коли вони заявляють про це клопотання, можливість ознайомитись з матеріалами справи.

            Таке письмове клопотання я подав до Оболонського районного суду м. Києва 03.10.2010 (т.56, а.с.72).

            Крім цього, під час слухання справи в суді в підготовчій частині судового засідання я повторно звернувся з клопотанням про ознайомлення мене з матеріалами справи, так як під час досудового слідства я незаконно всупереч вимогам ст. 218 ч. 6 КПК України, був обмежений в часі ознайомлення з всіма матеріалами справи, а саме заява від 03.10.2010 не була задоволена (т.65, а.с.7).

            Я просив ознайомити мене з матеріалами справи до початку судового слідства, щоб мати можливість брати активну участь в судовому засіданні, заявляти мотивовані клопотання, задавати питання свідкам, давати покази у справі.

            Однак суд відмовив мені в задоволенні клопотання про ознайомлення з матеріалами справи до початку судового слідства.

            25.10.2010 я втретє звернувся до суду з клопотанням надати можливість мені ознайомитись зі всіма матеріалами справи, так як це не право суду, а обов’язок.

            Однак, суд незаконно повторно відмовив мені в цьому (т.65, а.с.39).

 

            Вчетверте, 11.11.2010 я просив суд ознайомити мене з матеріалами справи (т.65, а.с.109).

            Крім цього, до суду звернувся з клопотанням мій захисник адвокат Цвєтінський С.А., щоб його ознайомити з відео- та аудіоматеріалами справи.

            Суд і тут незаконно відмовив в ознайомлені з цими матеріалами справи, вказавши що відсутній процесуальний порядок ознайомлення з вказаними матеріалами (т.66, а.с.8).

            Такі упереджені та незаконні дії суду позбавили мого захисника та мене реально захищатися в суді.

            Після цього я та захисник знову звертались до суду з клопотанням надати можливість ознайомитись з відеоматеріалами.

            Суд в черговий раз відмовив мені та захиснику у наданні відеоматеріалів для ознайомлення (т.67, а.с. 155).

            Суд навіть не ставив на обговорення учасників процесу це клопотання. Він просто проігнорував його.

            Той факт, що після моїх клопотань про ознайомлення мене з всіма матеріалами справи, та таким же неодноразових відмов суду в задоволенні цих клопотань, мені у слідчий ізолятор принесли в кінцевому рахунку матеріали справи, не означає, що мої права, як підсудного, не були порушені.

            Ці матеріали мені фактично надали вже після того, як справа слухалась по суті, а відеоматеріалів та аудіо матеріалів до кінця судового засідання мені та моєму адвокату так і не надали.

            Я та мій захисник адвокат Цвєтінський С.А. незаконними діями суддів Дев’ятка В.В., Ліщука Т.О., Майбоженко А.М. вищенаведеними були позбавлені реально захищатися та захищати мене, в суді від обвинувачення.

            Такі незаконні дії грубо порушують вимоги кримінально–процесуального законодавства.

            В зв’язку з наведеним вирок суду підлягає до скасування.

4) Відповідно до ст. 261 КПК України – сторона обвинувачення і сторони захисту користуються рівними правами на подання доказів і заявлення клопотань.

            Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» – суд зобов’язаний забезпечити всім учасникам процесу рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань (ст. 129 Конституції України).

            Суд погодився заслухати біля 190 свідків сторони обвинувачення, вказаних в додатку до обвинувального висновку, більшість яких так і не були допитані в суді, а лише оголошено їх покази на досудовому слідстві, порушуючи п. 2 ч. 1 ст. 306 КПК України.

            Я та адвокат Цвєтінський С.А. в суді неодноразово заявляли клопотання про виклик та допит в якості свідків осіб, які мали безпосереднє відношення для встановлення істини по кожному епізоду обвинувачення, володіли інформацією, необхідною для всестороннього та об’єктивного розгляду справи.

            До того ж, необхідність допиту по кожному свідку я та  захисник  належно мотивували  у  своїх  клопотаннях

(т.57, а.с.19; т.67, а.с.220,224; т.65-67).

            Однак, суд, будучи упередженим, без належного аргументування, не бажаючи розглянути дану справу всесторонньо, повно та об’єктивно, відмовив у виклику та допиті в судовому засіданні всіх заявлених свідків.

            По кожному зі ста заявлених мною та захисником свідків суд не задовольнив наших клопотань.

            Судом свідомо позбавлено мене можливості доказувати свою невинуватість по кожному епізоду обвинувачення шляхом допиту свідків.

            Суд умисно позбавив мене можливості довести незаконність проведення відносно мене у 2008 році оперативно – технічних заходів шляхом допиту свідків службових осіб СБУ, ГПУ, Апеляційного суду Чернівецької області, Львівського апеляційного адміністративного суду (крім наданих суду письмових доказів).

            Такі дії суду грубо суперечать вимогам кримінально – процесуального законодавства та вимогам п.п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

            На підставі наведеного вирок суду підлягає до скасування.

 

5) Відповідно до вимог, зазначених в ст. 59 Конституції України – кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

            Законом не обмежується кількість захисників, які можуть надати професійну допомогу підсудному під час слухання справи в суді.

            До початку слухання справи в Оболонському районному суді м. Києва до суду звернувся з заявою фахівець права Кушлак Владислав Володимирович, який просив допустити його в якості мого захисника у даній кримінальній справі під час судового розгляду (т. 56 а.с. 140).

            Одночасно, Кушлак В.В. надав суду договори на участь в справі в якості мого захисника, які просив направити їх мені, оскільки я перебуваю під вартою у Київському СІЗО, а тому він був позбавлений можливості вільної зустрічі зі мною та укладення договору безпосередньо зі мною (т. 56 а.с. 173).

            Однак судді Оболонського районного суду м. Києва умисно приховали від мене факт подачі до суду таких документів, не вручили мені копій договору, не повідомили мене про бажання Кушлака В.В. захищати мене в суді.

            Судом не обговорювалось дане питання в судовому засіданні.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 370 КПК України істотне порушення чинного законодавства, яке регламентує право на захист, у передбачених законом випадках тягне скасування судових рішень.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» - рішення суду підлягають обов’язковому скасуванню тоді, коли істотне порушення законодавства, яке регламентує право на захист, обмежило підсудного у здійсненні цього права.

Оболонський районний суд м. Києва, приховавши від мене надані суду документи на укладення угоди зі мною Кушлаком В.В. про здійснення мого захисту в суді, не надавши мені цих документів в слідчому ізоляторі, не повідомивши і не обговоривши цього факту в судовому засіданні, незаконно обмежив  мене в повноцінному захисті моїх прав на захист в суді, у вільному виборі мною захисника.

Прошу взяти до уваги ту обставину, що я перебував під вартою у 2010 році у Київському СІЗО, суд не надав мені згідно вимог ст.255 КПК України вчасно матеріалів справи для ознайомлення (п.3 доповнення до Апеляції), а тому мені об’єктивно не було відомо про звернення до суду Кушлака В.В.

В зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально – процесуального законодавства, незаконним обмеженням судом мого права на захист оскаржуваний вирок підлягає до скасування.

 

6) Згідно вимог, зазначених в ч. 2 ст. 257 КПК України – судове засідання по кожній справі відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку.

            Ця вимога означає, що суд не повинен переривати судовий розгляд у справі для того, наприклад, щоб розглянути іншу справу.

            Однак, Оболонський районний суд м.Києва під час слухання кримінальної справи та винесення вироку з 19.10.2010 по 20.09.2011 неодноразово оголошував перерву в судовому засіданні в зв’язку з тим, що суддям необхідно було слухати інші кримінальні, цивільні, адміністративні справи.

            Зокрема, як вбачається з протоколу судового засідання, суд оголошував перерви в судових засіданнях:

- 19.10.2010 на 20.10.2010 в зв’язку зі слуханням суддею Майбоженко А.М. інших справ (т. 65 а.с. 16);

- 15.07.2011 на 19.07.2011 для слухання іншої справи (т. 67 а.с. 37);

- 19.07.2011 на 20.07.2011 в зв’язку з розглядом суддями іншої справи (т. 67 а.с. 47);

- 20.07.2011 на 28.07.2011 в зв’язку з розглядом інших кримінальних справ (т. 67 а.с. 69);

- 28.07.2011 на 29.07.2011 в зв’язку з розглядом інших кримінальних справ (т.67 а.с.88);

- 29.07.2011 на 01.08.2011 в зв’язку з розглядом інших кримінальних справ (т. 67 а.с. 103);

- 03.08.2011 на 09.08.2011 в зв’язку з розглядом інших справ (т. 67 а.с. 149);

- 11.08.2011 на 15.08.2011 в зв’язку з слуханням інших справ (т. 67 а.с. 15).

            Вищенаведені дії суддів Оболонського районного суду м. Києва свідчать про грубе порушення судом під час слухання кримінальної справи про моє обвинувачення та Любашевського В.П. принципу безперервності розгляду кримінальної справи.

            Таке істотне порушення вимог кримінально – процесуального законодавства, як вбачається з практики розгляду справ Верховним Судом України, є безумовною підставою до скасування вироку.

            Крім цього, як вбачається з п.10 роз’яснення Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» із змінами від 04.06.1993 № 3, 03.12.1997 № 12, 30.05.2008 № 6 – у випадку відкладення розгляду справи наступний розгляд справи тим же складом суду проводиться у точній відповідності з правилами, встановленими главами 25 – 28 КПК України.

            Глава 25 КПК України регулює правовідносини, які виникають під час підготовчої частини судового засідання з моменту відкриття судового засідання, оголошення складу суду і права відводу, роз’яснення прав підсудному та інше.

            Глава 26 КПК України регулює судове слідство, його початок, роз’яснення суті обвинувачення та інше.

            В судових засіданнях під час слухання справи, а саме, 01.06.2011 судом не було оголошено перерви в судовому засіданні, судове засідання було оголошено закінченим (т. 66 а.с. 185).

            Однак, після відкладення слухання справи, 23.06.2011 суд розпочав слухання справи без виконання вимог, зазначених в главі 25 КПК України, чим істотно порушив вимоги кримінально-процесуального законодавства (т.66, а.с.186).

            З наведених підстав вирок суду підлягає до скасування.

 

7) Згідно вимог ч.5 ст.234 та ч.2 ст.236 КПК України дії слідчого та прокурора, вчиненні ними на досудовому слідстві, можуть бути оскарженні до суду.

            Так, як на досудовому слідстві слідчі Генеральної прокуратури України Жербицький В.Г., Личик С.Я., Пасулька М.В., Якубовський М.В. грубо порушували мої права, як обвинуваченого, а прокурори ГПУ незаконно прикривали ці істотні порушення вимог кримінально – процесуального законодавства, я подав до Оболонського районного суду м.Києва скарги на їхні протиправні дії (т.56, а.с.82-111).

            Під час попереднього розгляду справи головуючий суддя Дев’ятко В.В. заслухавши мене, вказав у постанові, що не вбачає підстав для задоволення поданих мною скарг, оскільки з’ясування та перевірка обставин, на які посилається Зварич І.С., можливі лише під час судового розгляду (т.56, а.с.46).

            Однак, це було відображено в мотивувальній частині вказаної постанови, в той час, як в її резолютивній частині суддею не було нічого вказано з приводу розгляду моїх скарг.

            До того ж, суддя Дев’ятко В.В. в попередньому розгляді відмовився приймати від мене скарги на незаконні дії слідчих та прокурорів ГПУ, підготовлені в передбаченому ст.234 та ст.236 КПК України порядку, а тому я скерував їх через спецчастину Київського СІЗО для розгляду в судовому засіданні (т.56, а.с.80).

            В судовому засіданні я вимагав від суду оголосити та дослідити подані мною згідно ст.234, 236 КПК України скарги на незаконні дії слідчих та прокурорів ГПУ (т.67, а.с.224).

            Я вимагав викликати в суд вказаних у моїх скаргах слідчих та прокурорів ГПУ, допитати їх в якості свідків з метою всестороннього та об’єктивного розгляду моїх скарг (т.67, а.с.220).

            Однак, суд безпідставно відмовив мені в розгляді поданих мною в передбаченому законом порядку скарг на дії слідчих і прокурорів та у дослідженні їх в судовому засіданні (т. 67 а.с. 224).

            Цим незаконним діям слідчих та прокурорів суд не дав жодної оцінки в прийнятих ним процесуальних документах, не зазначив, чому він не бере до уваги викладене мною в скаргах (т.68 – вирок, ухвали суду).

            До того ж, суд не вправі був оцінювати докази, подані мною суду (скарги і їх аргументацію) в нарадчій кімнаті, не оголосивши їх зміст та не дослідивши їх в судовому засіданні.

            Таким чином, Оболонський районний суд м.Києва умисно не розглянув в судовому засіданні подані мною у письмовому вигляді після попереднього розгляду скарги на незаконні дії слідчих та прокурорів ГПУ, які вони вчинили під час досудового слідства у даній кримінальній справі.

            Така неповнота, односторонність та упередженість суду свідчить про істотне порушення вимог кримінально – процесуального законодавства (ст.ст. 234, 236 КПК України) та рішень Конституційного Суду України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

            В зв’язку з наведеним вирок суду підлягає до скасування.

 

8) Як вбачається з оголошеного судом 19 – 20.09.2011 обвинувального вироку у даній справі, його мотивувальна частина не відповідає вимогам, зазначеним в ст. 334 КПК України.

            Про це я мотивував у попередньому доповненні до апеляції.

            Додатково необхідно зазначити, що в мотивувальній частині вироку Оболонського районного суду м.Києва порушено вимоги п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку».

            Зокрема, судом при мотивуванні висновків щодо кваліфікації дій не зіставлено ознаки встановлених судом дій з ознаками діяння, передбаченого ст. 368 КК України, не сформульовано висновку про їх відповідність.

            Судом цього не зроблено умисно, так як у випадку зіставлення судом встановлених в судовому засіданні фактів, моїх дій, як судді, голови Львівського апеляційного адміністративного суду у 2007, 2008 роках, що ґрунтувались на вимогах, зазначених в ст. 28 Закону України «Про судоустрій України» та ст. 3 Закону України «Про статус суддів», суд зобов’язаний був би зазначити у вироку, що я, як суддя та голова апеляційного суду, не міг впливати на здійснення правосуддя, прийняття колегією суддів апеляційного суду рішення в нарадчій кімнаті в адміністративних, господарських справах інкримінованих мені епізодів обвинувачення за ст. 368 ч. 3, 2 КК України.

            Таким же чином я не міг, не мав можливості впливати на прийняття рішень суддями окружних адміністративних судів.

            Саме тому упереджений суд не провів вказаного зіставлення та аналізу встановлених обставин, моїх дій, моїх повноважень з нормою закону, а саме ст. 368 КК України.

            Вирок суду є немотивований, суперечливий, а тому підлягає до скасування.

 

9) Відповідно до вимог ст. 315 КК України – з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства, суд мотивованою ухвалою, а суддя – постановою вправі доручити органу, який проводив розслідування, виконати певні слідчі дії.

            Кримінальну справу слухав Оболонський районний суд м.Києва (т.56-68) в складі трьох суддів: Дев’ятка В.В., Майбоженко А.М., Ліщука Т.О.

            В судовому засіданні підсудний Любашевський В.П. дав пояснення про те, що покази дані ним на досудовому слідстві були викликані протиправними діями відносно нього слідчих ГПУ Жербицького, Личика, що виразились в психологічному тиску на нього, погрозах позбавити волі, звільнити з роботи та ін. (т.65, а.с.44–48).

            Про все це підсудний Любашевський В.П. розповів вільно, без жодного тиску на нього в суді, мотивовано підтвердив про це і в дебатах судового засідання та в останньому слові (т.67, а.с.234).

            З метою перевірки показів підсудного Любашевського В.П. та свідка Любашевської І., яка підтвердила покази підсудного, була присутня при тому, як на нього чинився протиправний тиск слідчими ГПУ, я та мій захисник звернулися до суду з клопотанням про допит цих осіб в суді в якості свідків.

            Суд відмовив нам в задоволені цього клопотання без жодної мотивації (т.67, а.с.220).

            Однак, усвідомлюючи факт очевидної неповноти досудового слідства та протиправного характеру дій слідчих ГПУ відносно Любашевського В.П., головуючий суддя Дев’ятко В.В., використовуючи факт знаходження матеріалів кримінальної справи безпосередньо у нього, його помічника та секретаря, вчинив незаконні, поза процесуальні дії. Ці незаконні дії судді Дев’ятка В.В. полягали в тому, що він, бажаючи приховати злочинні дії слідчих ГПУ, в таємному режимі, одноособово, вступивши в позапроцесуальний контакт з представником обвинувачення прокурором Лобачем В.П., видав останньому письмове доручення на проведення слідчих дій, перевірки показів підсудного Любашевського В.П. та свідка Любашевської І. (т.62, а.с.123).

            Ці дії проводились паралельно до слухання справи в суді.

            Про такі протиправні дії головуючого судді Дев’ятка В.В. не було нічого відомо іншим учасникам процесу (крім прокурора Лобача В.П.).

            Питання окремого доручення не обговорювалось учасниками процесу в даній справі (т.67 справи).

            Колегія суддів Оболонського районного суду м. Києва не приймала рішення з приводу окремого доручення Генеральній прокуратурі України, оскільки інші судді, члени колегії не були повідомлені суддею Дев’ятко В.В. про його протиправні дії.

            Через декілька днів, в зворотному порядку, прокурор Лобач В.П. просив в суді долучити Постанову про перевірку дій слідчих Жербицького В.Г., Личика С.Я. і суд, незважаючи на заперечення інших учасників процесу, під головуванням того ж Дев’ятка В.В. задовольнив клопотання прокурора Лобача В.П.

            Таким чином, протиправні дії головуючого судді у справі Дев’ятка В.В. та прокурора Лобача В.П. знайшли своє логічне завершення.

            Упередженість та незаконність дій головуючого – судді Дев’ятка В.В. по відношенню до мене та підсудного Любашевського В.П. по наведеному факту є очевидною.

            Такі дії грубо порушують вимоги кримінально- процесуального законодавства і в сукупності з істотними порушеннями вимог КПК України, наведеними і мотивованими мною в попередніх пунктах апеляції, є безумовною підставою для скасування вироку суду.