Статті І.Зварича

Форма входу

Статистика сайту

Заява адвоката у ВСУ

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01043, м. Київ, вул. П.Орлика,4

через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ
01043, м. Київ, вул. П.Орлика,4а

захисника
Цвєтінського Станіслава Андрійовича
02167, м. Києва, вул. Лисківька, 22, кв. 120
096-684-40-64

в інтересах засудженого за ст. 368 ч.3,
ст. 368 ч.2, ст. 376 ч.2 КК України
Зварича Ігоря Степановича
відбуває покарання в Менській виправній колонії № 91 Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (15652, Чернігівська обл., Менський р-н, смт. Макошине)


З А Я В А
про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2012 року щодо засудженого Зварича Ігоря Степановича, згідно з вимогами ст.ст.400-11 - 400-18 КПК України (1960 року)


Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 19-20 вересня 2011року Зварича І.С. засуджено за ст.368 ч.2, ст.368 ч.3, ст.376 ч.2, ст.383 ч.2, ст.70 КК України на 10 років позбавлення волі з позбавленням права займати посаду судді та посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в державних установах строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, що є в його власності.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2012 року вирок Оболонського районного суду м. Києва відносно Зварича І.С. залишено без змін, апеляційні скарги засудженого Зварича І.С. та захисника залишені без задоволення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2012 року вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19-20 вересня 2011року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2012 року відносно Зварича І.С. – змінено, касаційні скарги засудженого Зварича І.С. та мою задоволено частково, кримінальну справу відносно Зварича І.С. за ст.383 ч.2 КК України закрито за відсутністю в діях складу злочину.
В решті вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду відносно Зварича І.С. залишено без змін.
Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції в частині засудження І.Зварича за ст.368 ч.3, ст.368 ч.2 КК України допустив неоднакове застосування одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
В зв’язку з цим судові рішення щодо засудження Зварича І.С. за ст.368 ч.3, ст.368 ч.2 КК України підлягають до скасування, а кримінальна справа до закриття.

ІІ. Так, Зварича І.С. засуджено за те, що він:

- працюючи на посаді судді, голови Львівського апеляційного адміністративного суду відповідно до Постанови Верховної ради України від 09.02.2006р. та Указу Президента України від 29.11.2006р., будучи представником влади, службовою особою, яка займає відповідальне становище, в жовтні 2007р. одержав від І.Залізного хабар в сумі 100 тис. дол. США (505 тис. грн.) за виконання дій з використанням свого службового становища голови суду, а також владних повноважень суду в інтересах 125 позивачів, в адміністративній справі Пустомитівського райсуду, та в інтересах І.Залізного – за сприяння, вжиття заходів завдяки своєму службовому становищу голови апеляційного суду до залишення Львівським апеляційним адміністративним судом в силі рішення Пустомитівського райсуду, шляхом звернення з цього питання до суддів-членів колегії апеляційного суду, якій буде визначена до розгляду вказана справа, орієнтації їх на прийняття зазначеного рішення з використанням Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України»;

- 02 грудня 2008р. в своєму службовому кабінеті голови апеляційного суду отримав хабар від заступника голови Секретаріату Президента України, представника Президента України у Верховній раді України П.Олійника в розмірі 20100 доларів США (143554,2 грн.) з використанням наданої йому влади судді та службового становища голови суду за сприяння та вжиття заходів щодо задоволення Львівським окружним адміністративним судом позову ЗАТ «Українська панчішна компанія», а також щодо залишення такого рішення в силі Львівським апеляційним адміністративним судом при можливому апеляційному перегляді шляхом звернення до службових осіб-суддів, їх орієнтації на прийняття відповідного рішення з використанням Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України»;

- в середині червня 2008р. в приймальні голови Львівського апеляційного адміністративного суду у м. Львові отримав хабар від адвоката Косенка В.О. в сумі 100 тис. гривень на потреби апеляційного суду за виконання в подальшому дій з використанням свого службового становища голови суду та влади судді в інтересах Косенка В.О. та третіх осіб, забезпечення в майбутньому вирішення судом визначених В.Косенком справ в його чи третіх осіб користь з використанням Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України»;

- 07.10.2008р. в службовому кабінеті голови апеляційного суду він отримав хабар від адвоката В.Косенка в сумі 20 000 грн. і 1 тисячу доларів США (4869,5 грн.) за сприяння, вжиття заходів завдяки своєму службовому становищу щодо залишення колегією Львівського апеляційного адміністративного суду
в силі постанови Галицького райсуду м. Львова в адміністративній справі за позовом Квака М.В., шляхом звернення до службових осіб – членів колегії суддів очолюваного ним суду, їх орієнтації на прийняття зазначеного рішення з використанням Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України»;

- 08.10.2008р., як голова суду, суддя – службова особа, що займає відповідальне становище, за пособництва судді Любашевського В.П., вимагав та повторно отримав хабар від Стасюка Я.Г., Турко Г.О. в сумі 15 000 дол.США (73365 грн.) за не перешкоджання завершенню розгляду адмінсправи ВАТ «Львівобленерго» завдяки своєму службовому становищу та владі голови суду з використанням норм Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України»;

- 08.10.2008р., як голова Львівського апеляційного адміністративного суду, суддя – службова особа, що займає відповідальне становище, за пособництва судді Любашевського В.П. вимагав та повторно отримав хабар від Петрова В.В. у розмірі 5000 дол.США (24455 грн.) за не перешкоджання, завдяки владі голови суду, розгляду справи ВАТ «Тернопільобленерго» з використанням Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України»;

- в один із днів у період з кінця вересня до 09.10.2008р. отримав від Багряка А.С. хабар в розмірі 10000 дол. США (48732,8 грн.), 18.11.2008р. отримав хабар 2000 дол.США, а всього 12000 дол. США (60320,6 грн.), повторно, поєднане з вимаганням, як голова апеляційного суду, суддя з використанням наданої йому влади судді і службового становища голови суду, за не перешкоджання розгляду колегією суддів апеляційного суду адміністративної справи ВАТ «ВНК «Розточчя СТ», за сприяння, вжиття заходів завдяки становищу голови суду щодо залишення колегією суддів в силі постанови місцевого суду, шляхом звернення до членів колегії суддів, які мали до того відповідні повноваження, з використанням норм Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», в інтересах Даниляка С.С. і ВАТ ВНК «Розточчя СТ»;

- 25.11.2008р. в своєму службовому кабінеті, як голова суду, суддя, отримав хабар від Мельничук О.Я. в сумі 5000 дол. США (31475,5 грн.) за вже виконані дії та продовження виконання ним в подальшому дій в інтересах представників відповідача і відповідача в господарській справі №19/219 з використанням влади голови Львівського апеляційного адміністративного суду за сприяння, вжиття заходів до задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду судовою колегією Львівського апеляційного господарського суду шляхом звернення до суддів, виходячи з норм Законів України «Про статус суддів», «Про судоустрій України» та авторитету Львівського апеляційного адміністративного суду.

ІІІ. Згідно з вимогами ч.1 ст.368 КК України, злочином є – одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабар, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Верховний Суд України у постанові Пленуму від 26 квітня 2002р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» в п.2 розширив диспозицію ст.368 КК України, вказавши, що відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
Функціональні обов’язки судді на час інкримінованих І.Зваричу дій (у 2007-2008рр.) були врегульовані ст.6 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992р. із змінами.
Функціональні обов’язки голови апеляційного суду були врегульовані ст.28 Закону України "Про судоустрій України» 2002р. із змінами.
Згідно ст.3 Закону України «Про статус суддів» - судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються тільки Законові і нікому не підзвітні.
Згідно з ч.2 ст.12 Закону України «Про статус суддів» - суддя не зобов’язаний давати будь-які пояснення щодо суті розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про судоустрій» - розгляд справ в апеляційному порядку здійснюється судом колегіально у складі не менше трьох професійних суддів відповідно до закону.
Згідно з вимогами ст.ст.160, 205 КАС України – судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про судоустрій України» – суди здійснюють правосуддя самостійно.
Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону.

ІV. На підставі вимог вищенаведених законів, на які покликався і суд, рішення у всіх адміністративних справах, які слухались суддями Львівського апеляційного адміністративного суду у 2007-2008рр., приймались виключно колегіально суддями колегій, в провадженні яких знаходились справи.
Суддя, голова Львівського апеляційного адміністративного суду Зварич І.С. у 2007-2008 роках. жодного разу не входив до складу колегій суддів, які розглядали і приймали рішення в адміністративних справах колегіально.
В провадженні судді, голови Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича І.С. у 2007-2008рр. не було жодної адміністративної справи, в тому числі і тих, за прийняття рішення в яких судовими колегіями, його засуджено.
Рішеннями судів встановлено, що суддя, голова Львівського апеляційного адміністративного суду Зварич І.С. у 2007-2008 роках не звертався до суддів, які входили до складу колегій Львівського апеляційного адміністративного суду, з проханнями прийняти необхідні рішення в адміністративних справах (в тому числі, які йому вмінені цими рішеннями судів), не орієнтував їх на прийняття необхідних рішень.
Системний аналіз диспозиції ст.368 КК України, вищенаведених норм законів, на які покликався суд, та встановлених тим же судом фактів свідчить про те, що Зварич І.С., як голова апеляційного суду, суддя, використовуючи надану йому владу, покладені на нього організаційно-розпорядчі функції, завдяки своєму службовому становищу не міг вжити заходів до членів судових колегій Львівського апеляційного адміністративного суду щодо прийняття ними (виключно колегіально) необхідних свідкам рішень в адміністративних справах, які знаходились в провадженні цих судових колегій!
І, тим більше, є абсолютно очевидним той факт, що суддя, голова Львівського апеляційного адміністративного суду Зварич І.С., явно не міг вжити заходів до членів судових колегій, суддів Львівського апеляційного господарського суду і Львівського окружного адміністративного суду щодо прийняття ними необхідних свідкам рішень в господарських, адміністративних справах, що були в провадженні цих суддів, судових колегій.
В апеляційній скарзі від 09.10.2011р., доповненні до апеляції від 25.10.2011р., касаційній скарзі від 15.04.2012р., доповненні до касаційної скарги від 25.04.2012р. засуджений Зварич І.С. вказував, що рішення суду про засудження його за ч.2, 3 ст.368 КК України є незаконним, навівши належні мотиви таких доводів, та просив кримінальну справу відносно нього закрити з підстав неправильного застосування кримінального закону.
Однак, суд касаційної інстанції в ухвалі від 06.11.2012р. лише констатував той факт, що дії Зварича І.С. вірно кваліфіковано за ст.368 ч.2,3 КК України, не проаналізувавши та жодним чином не спростувавши доводів Зварича І.С., очевидно, з огляду на неможливість спростувати такі доводи.
В той же час суд касаційної інстанції, розглядаючи в касаційному порядку кримінальні справи, в яких були наявні подібні суспільно-небезпечні діяння, ухвалював прямо протилежні за змістом судові рішення.
В цих рішеннях касаційний суд чітко вказував про відсутність в діях службових осіб складу злочину, передбаченого ст.368 КК України, якщо ці особи з використанням наданої їм влади, покладених на них організаційно-розпорядчих обов’язків не могли вплинути, вжити заходів на прийняття необхідного заінтересованим особам рішення, яке приймається виключно колегіальним органом.

V. В пункті 5 Постанови №15 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року зазначено, що під подібними суспільно-небезпечними діяннями слід розуміти діяння, у яких ознаки складу злочину є тотожними (ідентичними). А під уявленням різних за змістом судових рішень слід розуміти неоднакові за правовими висновками рішення касаційного суду в двох або більше кримінальних справах, предметом розгляду яких були подібні суспільно небезпечні діяння за конкретно визначеними нормами кримінального закону.

1. Так, вироком Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 31.03.2011р. Особу 3 виправдано за ч.3 ст.368 КК України за відсутності в діях складу злочину.
Органом досудового слідства Особа 3 обвинувачувався в тому, що він, будучи посадовою особою, наділеною повноваженнями представника влади – депутата Севастопольської міської ради і заступником постійної комісії з урегулювання земельних та водних відносин Севастопольської міської ради – тобто особою, котра займала відповідальне становище, зловживаючи ним, шляхом вимагання отримав хабар в особливо великому розмірі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.05.2012р. даний вирок залишено без змін.
В мотивувальній частині ухвали суд касаційної інстанції вказав, що, на думку колегії суддів, правильним є висновок місцевого суду, що до компетенції Особа 3 не входило прийняття безпосередньо ним рішення про затвердження розробленого проекту відведення і матеріалів щодо вибору земельної ділянки ЖБК 13. Севастопольська міська рада, згідно законодавства України, є органом народовладдя і її діяльність базується на принципі колегіальності. Рішення приймаються на сесії Севастопольської міської ради – колегіально.

2. Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 29 березня 2010 року Особа 4 засуджена за ст.364 ч.1 КК України до обмеження волі 1 рік 11 місяців 26 днів з позбавленням на 1 рік права обіймати посади, пов’язані із здійсненням функцій представників влади.
За ч.2 ст.368, ч.2 ст.15, ч.3 ст.368 КК України Особу 4 виправдано.
Ухвалою Верховного суду України від 21.04.2011р. вирок суду залишено без змін.
Верховний суд України, ухвалюючи таке рішення, вказав, що місцевим судом правильно було виправдано Особу 4 за ч.2 ст.368, ч.2 ст.15, ч.3 ст.368 КК України, так як підсудна, працюючи головою сільської ради жодним чином не могла вплинути на хід голосування та прийняття рішення колегіальним органом, а, відтак, не може нести відповідальність за одержання хабара.
В цій частині Верховний суд повністю підтримав вирок місцевого суду.

3. Вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 13.12.2010р. Особа 7 виправдано за ч.2 ст.368 КК України, Особа 8 виправдано за ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.11.2011р. вирок залишено без змін.
Зокрема, суд касаційної інстанції в ухвалі вказав, що вирок суду є вірним, так як Особа 7, працюючи заступником голови Сакської районної державної адміністрації Автономної республіки Крим, він же голова постійної комісії по розгляду заяв громадян з питань відведення земельних ділянок за межами населених пунктів, будучи службовою особою, в силу своїх службових обов’язків не мав реальної можливості вирішувати питання про виділення громадянам земельних ділянок у власність.

VІ. Відповідно до вимог ст.400-12 КПК України – підставами для перегляду судових рішень Верховним судом України, що набрали законної сили, є, зокрема, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Порівнюючи та аналізуючи ухвалу Вищого спеціалізованого суду України від 06.11.2012р. щодо Зварича І.С. з вищенаведеними ухвалами суду касаційної інстанції та вимогами ст.400-12 КПК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011р. №15 «Про практику застосування статей 400-11 -- 400-18 КПК України, необхідно зазначити, що:
1. Дії суб’єктів кримінально-правових відносин, службових осіб, що займали відповідальне становище, як і дії Зварича І.С., кваліфікувались органом слідства за ст. 368 ч.2,3 КК України, тобто за однією і тією ж нормою кримінального закону.

2. Це були подібні суспільно-небезпечні діяння, у яких ознаки складу злочину були тотожними (ідентичними).
Тотожність суспільно-небезпечних діянь, вмінених Зваричу І.С., та обвинуваченим Особам в наведених ухвалах суду касаційної інстанції полягала в тому, що всі вони, як і Зварич І.С., обвинувачувались в отриманні хабара за сприяння, вжиття заходів у прийнятті необхідних заінтересованим особам рішень, шляхом звернення до осіб, в компетенції яких і було прийняття таких рішень, зокрема, до колегіального органу, що приймав рішення шляхом голосування (судової колегії, сесії ради народних депутатів, комісії по розподілу земель в райадміністрації).

3. Суди касаційної інстанції в кримінальній справі відносно Зварича І.С. та в наведених для прикладу кримінальних справах ухвалили різні за змістом рішення, допустивши неоднакове застосування ст. 368 ч.2,3 КК України.
В кримінальній справі відносно Зварича І.С. суд касаційної інстанції вказав, що засудження та кваліфікація дій Зварича І.С. за ст. 368 ч.2,3 КК України є вірними.
Однак, згідно з наведеними у вироку законів Зварич І.С. завдяки службовому становищу судді, голови суду, не маючи в своєму провадженні у 2007-2008 роках жодної адміністративної справи, не мав реальної можливості вжити заходів щодо прийняття необхідних заінтересованим особам рішень, так як такі рішення приймались у Львівському апеляційному адміністративному суді виключно колегіальним органом – колегією суддів, шляхом голосування в нарадчій кімнаті.
В той же час, суди касаційної інстанції, розглядаючи наведені, як приклад, справи, ухвалювали рішення, в яких вказували, що в діях Осіб відсутній склад злочину, передбачений ст. 368 ч.2,3 КК України, оскільки обвинувачені Особи жодним чином не могли сприяти, вжити заходів до прийняття необхідного заінтересованим особам рішення, так як таке приймається виключно колегіальним органом, шляхом голосування.
Отже, в наведених випадках суд касаційної інстанції допустив неоднакове застосування ст. 368 ч.2,3 КК України щодо подібних суспільно-небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

VII. До того ж, суд касаційної інстанції в своїй практиці визначився, в якому випадку суддя, голова суду буде нести кримінальну відповідальність за ст. 368 ч. 2 КК України.
Це вбачається з ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.02.2012 р., згідно якої вірно засуджено суддю, голову Старобешевського районного суду Донецької області за ст. 368 ч.2 КК України, оскільки він отримав хабар за прийняття необхідного заінтересованим особам судового рішення в справі, яка була в провадженні даного судді, і яку він слухав одноособово.
Тобто, в даному випадку суддя, голова суду мав реальну можливість завдяки своєму службовому становищу судді вжити заходів до прийняття необхідного особам судового рішення.
В іншій кримінальній справі про обвинувачення судді, голови Харцизького районного суду Донецької області дії судді також було кваліфіковано за ст. 368 ч.2 КК України, так як вона обвинувачувалась в отриманні хабара за прийняття необхідного заінтересованим особам судового рішення в справі, яка була в провадженні даної судді та яку вона слухала одноособово, а також реально могла, як суддя, вжити заходів до прийняття необхідного судового рішення.
В зв’язку з відсутністю в діях цієї судді, голови суду, Особи 1 вироком Апеляційного суду Луганської області від 14.09.2010р. її було виправдано.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2011р. вирок залишено без змін.
Отже, в наведених двох ухвалах суду касаційної інстанції дії судді, голови суду кваліфікувались за ст. 368 ч. 2 КК України, так як вони обвинувачувались в отриманні хабара у великому розмірі особою, що займає відповідальне становище за виконання, вжиття заходів до прийняття необхідного заінтересованим особам судового рішення в судових справах, що були безпосередньо в провадженні цих суддів, які слухались одноособово цими суддями.
Саме тому ці судді та голови судів мали реальну можливість вжити заходів до прийняття необхідних заінтересованим особам судових рішень.
Так як в провадженні судді, голови апеляційного суду Зварича І.С. протягом 2007-2008 років не було жодної адміністративної справи, він ніколи не входив в склад судових колегій Львівського апеляційного адміністративного суду, що слухали справи та виносили рішення в нарадчій кімнаті шляхом голосування, він не звертався до членів судових колегій з проханнями прийняти рішення в користь будь-яких заінтересованих осіб в адміністративних справах і не міг звертатись з такими проханнями в силу вимог наведених Законів України «Про статус суддів» і «Про судоустрій України», то висновок суду касаційної інстанції в ухвалі від 06.11.12 р. про правильність засудження і кваліфікацію дій Зварича І.С. за ст. 368 ч.2,3 КК України – є незаконним.
Суд касаційної інстанції, ухвалюючи таке рішення відносно Зварича І.С., як судді, голови суду, допустив неоднакове застосування одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно-небезпечних діянь, оговорених в двох вищенаведених Ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, де суб’єктами вмінених злочинів були судді, голови суду, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Одночасно, вважаю за необхідне звернути увагу суддів на останню можливість в Україні усунути в запропонованому порядку очевидні порушення кримінального закону, допущені досудовим слідством, судом першої інстанції, апеляційним та касаційним судами держави Україна відносно Зварича І.С.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40011 - 40025 КПК України (28.12.1960 р. із доповненням від 07.07.2010 р.),
прошу:

1. Прийняти та зареєструвати заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.11.2012 р. відносно Зварича Ігоря Степановича.

2. Винести ухвалу про допуск кримінальної справи відносно Зварича Ігоря Степановича до провадження у Верховному Суді України.

3. Скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.11.2012 р. про засудження Зварича Ігоря Степановича за ст. 368 ч. 2, ст. 368 ч. 3 КК України та прийняти нове судове рішення, яким закрити справу Зварича Ігоря Степановича за ст. 6 п. 1 КПК України (1960 року).

Додатки:

1. Завірена гербовою печаткою копія ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.11.2012 р. відносно Зварича І.С. – на 18 арк.
2. Копія Ухвали Верховного суду України від 21.04.2011р., взятої з Єдиного державного реєстру судових рішень №15119642
3. Копія Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.05.2012р., взятої з Єдиного державного реєстру судових рішень №24409631 – на 3 арк.
4. Копія Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.11.2011р., взятої з Єдиного державного реєстру судових рішень №21114778 – на 2 арк.
5. Копія Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.02.2012 р., взятої з Єдиного державного реєстру судових рішень №22462668 – на 3 арк.
6. Копія Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2011р., взятої з Єдиного державного реєстру судових рішень №18177406 – на 3 арк.
7. Копія апеляції з доповненнями – на 122 арк.
8. Копія касаційної скарги з доповненнями – на 19 арк.
9. Копія свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю.
10. Копія угоди про надання правової допомоги від 02 квітня 2012 року.
11. Копія заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2012 року – 6 примірників.

Захисник С.А.Цвєтінський